Наталя відкриває двері і кидається в обійми своєї подруги. І так добре і спокійно стало на душі. І сльози горохом котяться по обличчю. Наталя навіть не витирає їх, вона вже звикла, що обличчя завжди мокре і солоне.
– Наталю, не плач, я прошу тебе. Я приїхала, як тільки змогла. Не так то просто покинути роботу в Італії і повернутися додому. Але я це зробила. Заради тебе. Чуєш. Ми зможемо все пережити. Разом. Чуєш.
– Я не впевнена, що зможу витримати це все. Разом із Сергієм померла і я.
– Не смій так говорити. У житті можна витримати все, можна змінити все, тільки смерть не можна відмінити. Вона змінює наше життя. І тільки ми спроможні вирішити, якими будуть ці зміни.
– Я не хочу нічого міняти. Немає сенсу щось міняти.
– Це ти зараз так говориш, бо не усвідомлюєш всієї глибини проблеми.
– Якої проблеми?
– Проблеми: як тобі далі жити, коли ти втратила роботу, бо ти в депресії, де ти маєш жити, коли банк забере в тебе квартиру, бо ти не зможеш погасити кредит- Продовжувати перелік твоїх проблем?
– Світланко, а ти права. І що я маю робити?
– Ти поїдеш зі мною. Зміниш роботу, зміниш оточення. Зміниш місце проживання. Зміниш і почнеш все з початку. Навчишся жити без Сергія. Будеш жити так, щоб Сергій гордився тобою.
– Небо мені послало тебе. Це мій Сергій навіть звідти турбується про мене. Наталя взяла руку подруги в свої руки і зрозуміла, що від цього моменту все зміниться. Усе повинно змінитися і вона докладе зусиль, щоб так і сталося.
Бюрократичні клопоти зайняли трохи часу, але врешті-решт усе було владнано. Візу відкрили без проблем. На роботі розрахували за власним бажанням. Квартиру виставили на продаж через агенцію нерухомості. Хоча вона ще не повністю виплачена, агенція дала гарантію, що квартира може бути проданою за умови, що вона не стоїть в заставі, не відчужена і кредит сплачується регулярно, без боргів.
Усе було владнано. Ніщо і ніхто не утримували Наталю в цьому місті.
Увесь цей час Світлана була поряд. Вона підбадьорювала Наталю в тому, що це єдине правильне рішення. Рішення їхати на заробітки в Італію.
Коли літак приземлився в Неаполі, Наталя все ще не могла зрозуміти, що вона вже в іншій країні. Пройшло всього-на-всього дві години польоту. Але яскраве сонце, яким зустрів аеропорт двох подруг, було підтвердженням того, що вона в Італії. Усе навкруги таке незвичне і незнайоме. Люди, які розмовляють на незрозумілій мові. Добре, що Світлана поряд. Вона бере на себе місію бути гідом для Наталі в цій чужій країні.
Пройшовши паспортний контроль і взявши свої валізи, подруги вирушають викликати таксі, щоб доїхати до Казерти. Усім цим займається Світлана. Вона розмовляє італійською мовою, бо прожила в Італії три роки. Три роки вони не бачилися з Наталею. Кожна мала своє життя. Наталя викладала в університеті і жила щасливо в шлюбі з Сергієм. Світлана, розлучившись з чоловіком, виїхала на роботу до Італії. Вони інколи спілкувалися по телефону, тільки й всього. Але доля вирішує за нас, як і коли ті чи інші люди входять у наше життя і змінюють його. З вікна автомобіля Наталя милувалася краєвидом. Усе таке мальовниче і захоплююче. Від емоцій, які вона відчула, опинившись у цій сонячній країні, вона навіть на деякий момент, забула про те, що так глибоко нещасна. Про це все думала, поки таксі петляло між незнайомими будинками в незнайомому місті. Нарешті автомобіль зупинився. Світлана розрахувалася з водієм і, побажавши йому гарного дня, подруги, забравши валізи, пішли до під'їзду.
– Наталю, зараз розпакуємо валізи, приймемо душ і відпочинемо. А потім вирішимо, як правильно організуватись з роботою.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.