Ге Орій - Подорож ловеласа

Юній, швидковизрілій екстремальці подобався секс, при тому у найнесподіваніших місцях. На роботі, вона тягла мене до цеху де її стогони та зойки ледве притишував неслабий шум компресорів. Видумщиця навіть примудрилася звабити мене у роздягальні бази де я тренувався з веслування. Ми тоді заледве встигли, хоча я не впевнений, що вона отримала б менше кайфу навіть при наявності несподіваних глядачів.

Незрозуміло, чим я припав Альоні до душі, проте дійшло до того, що вона мало не завалила екзамени за десятий клас. Очевидно лише тоді, заклопотані собою батьки згадали, що мають дитину. Не бачились ми кілька тижнів. Потім вона повідомила, що зі школою повний порядок і вона вже одинадцятикласниця.

Дівчина, чи її свита, очевидно, якимось чином слідкували за мною. Варто прийти мені з роботи – і вона могла з’явитися будь-якої миті. Наші відносини були легкими і ні до чого не зобов’язували. Їх навіть Горошина не відчувала. З цим дівчиськом ми об’їздили на моторолері майже всі околиці Києва: пляжі, кафешки, парки. Проте, її феєрична натура була не для мене.

– Вітосику! Напевне ти вже забув мій вигляд, а я обновилася. Ось, поглянь, який модерновий прикид! – Альона забігла наперед мене. Я мало у друге не осів на підлогу: навпроти мене стояло густо, без смаку розмальоване юне створіння. З голови дівчини, в різні боки, стирчало безліч тоненьких кісок. Додавали безладу потерті й подерті джинси, що, проте, ефектно відтворювали її звабливі форми. Завершувала дикий букет, кофтина з візерунками незрозумілого кольору, зв’язана вузликом на животі. – Ну, як? Це з Франції, тітонька підкинула. – Показала пальцем і поглядом на «модерновий прикид» .

Я лише спромігся вимовити:

– Жах!

– От-от! Саме тому я тебе залишила. Обросли ви мохом Вітольде! Куди вам зрозуміти сучасну молодь!

Ну, ще не відомо хто кого залишив, – лише подумав я, та в голос не сказав, знаючи її непередбачуваність. Лише запропонував:

– То, що розбігаємося?

– Ні! І ще раз – ні! – безапеляційно вигукнула дівчина і оповила мою шию руками. – Мені розповіли про дуже цікаве місце на Трухановому острові, але туди можна дістатися лише на твоєму моторолері, бо Ромчиків «мерс» там не котить, – давай, поїдемо. Там буде славно, – і приставивши уста майже до мого вуха, немов-би у гаморі переходу хтось міг її почути, солодко додала: я знову хочу тебе. Думала, відкинула на віки, а як побачила – знову хочу! Хочу, і все тут!

– А як же вони? – я показав очима на двох патлатиків, що притулилися до стіни з другого боку переходу.

– Та ну їх, придурків. Зачекають. Еге ж Ромчику? – помахала рукою в бік юнаків. Хлопці, хоча нічого не почули за шумом навкруги, та дружно помахали у відповідь.

І що їх тільки змушує триматися мов примагніченими біля неї? Я більш ніж упевнений, що інтиму з Альоною у них не було. Таки, напевне, я вже застарий щоб зрозуміти оцю непередбачувану молодь. Проте, час відкараскуватися від цієї несамовитої юнки.

– Альона, ти мене умовила, чесно. Давай зустрінемося…, на днях. Сьогодні ж, ну ні як! Справа життя й смерті.

– Не бре…? – кинула підозрілий погляд.

– Стервом буду! – сяйнув щирим поглядом на неї, і не чекаючи коли опам’ятається, рвонув з місця.

З Ніною ми зустрілися, як і домовилися, неподалік від поліклініки, де вона працювала. Ніна, звично запізнилася. Хоча десять хвилин для неї запізненням не вважається. Будучи відповідальним, я не раз зауважував їй на це, але сьогодні після поцілунку у підставлену щоку, лише запитав:

– Може до тебе? Поїмо чогось та відпочинемо? – (це так у нас зветься інтим).

Ніна, глянувши уважним поглядом мені в очі, немов намагаючись упевнитися там у щирості мого бажання і відповіла:

– Ти ж знаєш, що у мене лише напівфабрикати. До того ж, ми відпочивали позавчора. – Напевне помітивши, якийсь порух у моєму погляді, швидко додала: – Ну-у-у, хіба-що, коли тобі дуже хочеться… Ні? Тоді, поїхали на схили?

І ми поїхали на схили Дніпра, у кафешку, котру з якогось часу облюбували.

У відносинах з Ніною, мені щось подбалося, а щось і ні. Подобалася її врівноваженість, передбачуваність і сімейність. Відносно сімейності – за тиждень чи два, нашого знайомства, ми вже існували немов давно одружені. Тут і готування їжі, що непомітно перейшло до мене і розмірений інтим з демократичними позами, а також зустрічі з чеканням. Після шаленної Квасолинки це було, до деякої міри, відпочинком. З іншого боку, саме це, вже починало дратувати.