Катерина Ічітовкіна - Ціна перемоги

Третій день – день видовищ, захвату, запалу. Концертна програма, облаштована сцена, пісні, танці – це лише мізерна частина розваг. Всюди можна побачити запряжених коней різних порід, на яких охочі можуть кататися по території іподрому верхи або у повозці. У загонах проходять майстер-класи по догляду за кіньми, галаслива юрба атакує прилавки ярмарку, аукціон пропонує купити особливий сувенір – справжнього коника. І це іще не всі пропозиції для відпочинку цього дня.

Одним словом, кращого відпочинку не можу для себе уявити.

Вранці 6 серпня я прокинувся у піднесеному настрої. Деп взяв з собою 7-річну доньку Емілі. Дівчинка була у захваті від такої подорожі.

Скачки починалися рівно о 9:00. Гості почали стікатися раніше, вони снували по іподрому, скуповували різні дрібниці, робили ставки на тоталізаторі. Близькість Лондона сприяє великій популярності іподрому Чарльза. Рубі з Емілі пішли купити солодкої вати, а ми з Депом і Чарльзом були в конюшні. Тут готували скакунів для першої скачки.

Я стояв як зачарований, не в змозі відвести очей від неперевершених коней. Скачок сьогодні повинно бути 10 і фінал, де візьмуть участь переможці попередніх забігів. У кожному з них неодмінно мав виступати скакун, який належав суто іподрому і не мав окремого власника.

У коридорі конюшні уже стояли кілька коней. Ми наблизилися до білого Пегаса. Цей кінь був потомком Квінтера-Блю, його онуком. 23-річний Наполеон – батько Пегаса, теж чемпіон – був виведений зі стійла. Цей уже немолодий (за мірками скакунів) велетень стояв біля свого стійла з виразом спокою і задоволення життям у виразних карих очах. Часи слави для Наполеона давно у минулому, тепер він лише злегка поводить вухами, прислухаючись до розпоряджень колишніх тренерів. Він повинен знаходитися у загоні чемпіонів у відставці. Люди могли споглядати коней, які принесли колись чимало перемог і слави іподрому.

Скакунів перед скачкою приводили в порядок, розчісували, чистили підкови, сідлали. Біля Пегаса крутився маленький проворний конюх. Він білявий, з великими карими очима, що робило його схожим на коня, якого він чепурив. Його пальці вправно заплітали гриву Пегаса в тугі «гульки».

– Який же він чудовий! – Чарльз провів рукою по гладенькій спині Пегаса. – Жаль, що батько подарував його тим Сандерсам.

Деп, який походжав по коридору, зупинився біля чорного коня, що нетерпляче тупцяв на місці. Це був Метеор, він бив копитом підлогу, переминався з ноги на ногу і час від часу іржав. Деп стояв біля нього, заклавши руки за спину, не зводячи з нього очей.

– Хто це? – запитав він.

– Метеор, брат Пегаса і син великого Наполеона, – сумно відповів Чарльз. – На жаль, він не виправдав наших надій. Це чи не єдиний син Наполеона, не здатний до скачок. Постійно приходить в кінці.

– А цей? – Деп перевів погляд на Пегаса.

– О, Пегас у нас – легенда! Він перемагав не лише у Англії, на скачках Дербі, а і у Америці, Франції, Іспанії. Він сьогодні фаворит, – коли Чарльз говорив про цього коня, його очі блищали.

– Дійсно? – Деп обхопив двома пальцями підборіддя і замислено пробурмотів: – Можна іще зробити ставки?

– Можна, – кивнув Чарльз. – Саймоне, що це таке? – він невдоволено показав пальцем на «гульку» з гриви, яка була трохи більшою за інших.

– Зараз перероблю, – послужливо сказав Саймон.

Деп уже вийшов. Закінчивши з Пегасом, Саймон перейшов до Метеора. Його грива була коротко стрижена, не потребувала заплітання. Взагалі, я не розумію, навіщо Сандерсу забаглося заплітати Пегаса. Зазвичай гриви скакунів стрижуть, але не підбирають, щоб жокеям було зручніше керувати конем. Конюх натягнув на морду Метеора спеціальна маску з прорізями для очей і спеціальними шорами. Кінь сіпнув повід і труснув головою.

– Ну-ну, не брикайся, – лагідно промовив Саймон і поплескав жеребця по шиї.

– Чарльзе, навіщо ти його випускаєш? – мені було цікаво, чому ганяють коня, який живе не заради швидкості.

– Тут немає коней, які нічого не роблять, – сухо відповів Чарльз. – Батько завжди казав, що кожен виходець нашого іподрому повинен щось робити. Метеор не уміє стрибати, для виїздки він занадто норовливий, так само не підходить для верхового туризму, навчання. На виставках екстер’єру він отримував відмінні оцінки. Навіть кращі, ніж Пегас. Якби ж ноги мав спритніші, його лошата користувалися б популярністю.

У цей час у конюшню зайшов низенький неповороткий чоловік, галантно вклонився і сказав: