Антон Гайдук - Конотоп Фортеця

Козацький гетьман Іван Сулима знався на штурмах фортець. І цього разу він розробив геніальний план. Своє військо він розбив на три частини. У кожній частині було своє окреме завдання. Перший загін прибув заздалегідь. Неподалік від фортеці, козаки нарізали верболозу та нав’язали в’язанок із хмизу. Вночі загатили хмизом фортечні рови, щоб створити переправу. Другий загін по канатах видерся на стіну та заскочив до середини. Охорону на стінах і біля брами вирізали. Браму відкрили. Третій загін уже стояв під брамою і чекав. Цей загін складали січовики, що багато років перебували на Січі. Це були вправні та люті воїни, що при собі постійно носили шаблі та татарські ножі. Січовики всередині посікли охорону. Козацька «січа» означала «різня». На завершен-ня козаки запалили внутрішні забудови. Із фортеці забрали гармати та гвинтівки. Іван Сулима за одну ніч зруйнував Кодак, а його самого згубила горілка.

Поляки підіслали до Сулими зрадників. Вони увійшли до нього у довіру, разом пили горілку цілу ніч, а на ранок грізного Сулиму зв’язали і відправили до Конецпольського. Його стратили у Варшаві.

Інженер Боплан перебував на службі у польських королів сімнадцять років. Він зробив креслення багатьох фортець на Україні та був присутній при забудові. Зокрема Боплан побудував фортеці при Бродах, Кременчуці, Кодаку і Новгород-Сіверському. Французький інженер Боплан також закладав слободи на вільних землях України, на які переселялись селяни. Вони декілька років не сплачували податків панам. Такі слободи залюдню-вались і перетворювались на села. Боплан склав топографічну карту України початку ХVІІ століття.

Супроводжуючи коронного гетьмана Конец-польського у його військових походах, Боплан був присутній під час битви з козаками під Кумейками. Ось як він описав цю подію. У 1637 році на Україні спалахнув бунт. 18 тисяч козаків стали табором під Кумейками. Коронний гетьман Конецпольський із 4000 воїнів прибув і оточив повсталих. Польський загін безперервно атакував. Козаки не витримали шаленого натиску і відступили, лишивши 6 тисяч убитими на полі бою. Після битви польське військо прибуло у фортецю Кодак. Розпочались відбудовні роботи. У фортеці лишилось до двох тисяч воїнів для охорони південних кордонів.

Північний кордон України з Московською державою постійно змінювався. Згідно з мирною угодою між Польщею та Москвою, яку підписали у 1634 році, землі Чернігівщини і Сіверщини знову належали Польщі.

У Чернігові та у Новогород-Сіверському розта-шувались охоронні польські загони. По берегах річок, Десни і Сейму, стояли прикордонні пости жовнірів. Новгород-Сіверський згадується у літописах за ХІ столітя. На березі Десни у глухих лісах князі поставили укріплення, яке обгородили частоколом.

Та кочові орди добирались і до Новгороду та грабували і набирали полон. У ХІІІ століття під час татаро-монгольської навали Новгород теж був зруйнований. Лише на початку ХІV столітті, коли почався занепад Великої держави Чингіс-хана, нащадки Чернігівських князів знову відновили укріплення. Княжі тереми і замок для охорони огородили дерев’яними стінами. Над Десною височіли дві вежі, брама виходила до лісу.

Круг укріплення утворилось так зване «велике місто», у якому були помешкання міщан. У 1637 році старостою Новгород-Сіверського був шляхтич Пясочинський. Польща намагалась укріпити кордони з Москвою. До Новгород-Сіверського прибув інженер по спорудженню фортець Боплан. Оглянувши старі забудови і дерев’яни стіни, він їх залишає стояти. Круг укріплення нисипають фортечний земляний вал, риють глибокі рови. На вежах ставлять гармати. У фортеці розташувався загін найманого війська.

На річку Язучу, для забудови фортеці, Боплан не зміг добратись. Він зробив креслення на мапі (дерев’яна дощечка) і послав у Конотоп старосту Новгорода Пясочинського для побудови фортеці.

По широкій та повноводній річці Єзуч (давня назва – Язуча) у далекі часи проходив торговий шлях. З півночі, з берегів Варяжського моря, на високих ладьях, прикрашених головами «лютого дракона», яких вирізали з дерева теслі-умільці, купці везли рідкісні товари на великий торг на річку Торговицю. Це були шкіри білих ведмедів, китовий жир і вус, суха морська риба, бивні моржів і янтар із карельської сосни. На Торговиці відбувався лише весінній торг. У цей період річки переповнені водами. Навіть по невеличких річках пливли мисливці із глухих стійбищ Сіверщини із пушиною. Лише раз на рік висока валова вода закривала дніпровські пороги і тоді змогли підійматись уверх по Дніпру заморські судна із товарами східних і середземних держав. З півдня по Дніпру пливли купці на галерах, заходили у Сулу і повертали у притоку Ромен, яка вела до річки Торговиці. Вони везли: сіль, шовкові поволоки (тканини), зброю, коштовності, приправи (перець), сухий виноград, оливкове масло.