Ірина Мацко - Мигдаль для серця (збірник)

І ви знаєте ці слова. Вони звучать дуже заспокійливо і ніжно: «Я любитиму тебе».

Порція

3 сторінки

Час приготування

10 хв.

Поживність

Пригадає давній смак першого кохання

Щоб смакувало краще

Додайте у страву приємних згадок, щоб пригадати колись знайомий і улюблений смак.

Догоряє свічка, вино вже тепле, за вікном сніжинки заглядають у незашторену шибку, ніби запитують, стиха ковзаючи білими пухнастими війками по холодному склу: «Чому не спиш? Уже всі ліхтарі погасли, будинки закрили втомлені очі. Відпочивай… Ще трошки, ще хвилину…»

Вечір догоряє, догорів…

Свято всіх закоханих, коханих тих, хто кохає.

Тепле вино розігріває ще більше вже й без того гаряче тіло. Тече венами, тоненькими судинами, капілярами, вдаряє міцним п’янким трунком у голову, вривається в серце і, змішавшись з кров’ю, знову мчить у всі куточки, туманячи мозок.

«Кохаю!» – Щойно отримане повідомлення гріло, мабуть, в сотні разів більше від вина.

…Дороги наші перетнулися давно, ще коли ми були у віці Ромео та Джульєти. Так і називали нас тоді – це ж була історія, як про наше кохання. Воно було першим. Першим і чистим, як цей білий сніг. Недарма кажуть, що перше кохання не забувається ніколи, воно, вперше торкнувшись ще не знаного серцем почуття любові, закарбовується там назавжди, стає рідним і теплим.

Зустріч через багато років повертає на мить у те життя. Хоч уже кожен зі своїм багажем прожитих років.

– Я піду за тобою хоч на край світу! – говорив гаряче, не розуміючи, що погодитися на це я просто не мала права. Розбити сім’ю, залишити дітей без батька тільки тому, що і через багато років у серці такі ж почуття? Але ж ми вже не ті… Здається, ніби й не змінилися зовсім, але час робить своє, життя вносить свої корективи. Та закарбована в юності любов залишається, але… можливо, тільки до того образу, який ми пам’ятаємо? До тієї юної дівчини, до того молодого юнака?

– Тоді візьми ці квіти. Нехай усі знають, що тебе хтось любить… – Зрозумівши мій вибір, відповів ти. – Знаєш, я доньку назвав твоїм іменем…

Додому летіла на крилах.

«Кохаю!!!» – миготіло на екрані, і у серці ставало тепло і добре.

«І я тебе, рідний…» – Пальці самі знайшли потрібні букви.

Секрет страви

Місце у серці, зайняте тобою назавжди, гріло, як ніколи… Місце першого кохання.

Порція

3 сторінки

Час приготування

10 хв.

Поживність

Допоможе розбудити почуття

Щоб смакувало краще

До страви варто додати дрібку уваги і розуміння, щоб помітити тонкий смак.

Щойно одружені…

Милуються, любуються, не можуть натішитися одне одним. Вдихають, огортають, ніжать, пестять і проникають… Це може тривати роками, а може дуже швидко розбитися об холодний камінь суму, набриднути і просто стертися на порох об буденність і розвіятися вітром рутини.

Скільки часу минуло з того часу? Років…надцять…

Сьогодні знову все те саме: ранок, прохолодний і вогкий, наче непросохлий одяг, що вже протух і має неприємний запах. Будильник, дзвінок, сонна особа в дзеркалі, яку можна впізнати лише через кілька хвилин промивання очей, чищення зубів, причісування і промальовування вій, брів та всього іншого.

Поряд ти чи ні?

Одягаючись, як робот, за звичкою, уже не помічаєш навіть, що і хто і як теж вдягається, голиться, бриється, поспішаючи на роботу.

– Бувай…

– Щасливо…

Отак, як і щодня, побачимося знову пізно ввечері, втомлені і знервовані буденними проблемами та клопотами. Вечеря, кухня, телевізор, уроки з дітьми, вкладання дітей спати.

– Що там у тебе?

– Нічого. Все добре. А у тебе?

– Теж нічого.

От і все. А де ж той ніжний шепіт на вушко, солодкі слова?

Розчинилися…

У клопотах, у непорозуміннях і сварках. Невже все? Кінець тому світлому промінчику, що єднав нас, зігрівав щодня, повертав думками один до одного?

Втома розливається по тілу. І єдине бажання – відпочити…

Солодка дрімота закутує у своє покривало. Ні, не сплю, марю в дрімоті.