На письмі важко передати дух живої презентації. Історії, які ми розповідаємо щодня, доводиться переписувати по п’ять разів, щоб вони стали такими ж ефектними на папері, як у розмові. Коли ви читатимете їх, забудьте все, що вивчили на уроках скорочитання. Не поспішайте. Прислухайтеся до слів, які зринають у вашому серці й думках. Розсмакуйте кожну історію. Нехай вона зачепить вас. Запитайте себе: «Що вона пробуджує в мені? Що я можу взяти з неї? На які почуття чи дії вона спонукає моє єство?» Нехай між вами і кожною оповіддю виникне особистий зв’язок.
Якісь історії припадуть вам до душі більше за інші. Якісь здаватимуться глибшими. Можливо, доведуть до сліз або змусять усміхнутися. Огорнуть теплом чи вдарять вас просто межи очі. Слушних реакцій немає. Є лише ваша реакція. Не опирайтеся їй.
Не кваптеся подужати цю книжку. Дайте собі час. Утіштеся. Розсмакуйте. Відчуйте її всім своїм єством. Ця збірка – тисячі годин добору «перших з найкращих» за сорок років нашої спільної праці.
Ми додали двадцять нових історій на честь двадцятиріччя з дати появи першого «Курячого бульйону для душі». Ви знайдете їх на початку кожного розділу, а в змісті вони позначені грубим шрифтом. Ці історії написали найкращі мислителі сьогодення, і нам приємно долучити їхні мудрі думки до оповідей оригінальної збірки. Ми впевнені, що нове видання «Курячого бульйону для душі» буде таким же актуальним упродовж наступних двадцяти років, як це було протягом двадцяти попередніх.
І наостанок: читати цю книжку – то наче прийти на обід, який складається з самих десертів. Смак може виявитися надто густим. На такому обіді немає городини, салату чи хліба. Це квінтесенція сутності без зайвих прикрас.
Якщо, читаючи котрусь історію, ви захочете поділитися нею з іншими, так і чиніть. Якщо історія нагадала вам про когось, то зателефонуйте цій людині, щоб розповісти прочитане. Взаємодійте з цими історіями й дозвольте їм скеровувати вас. Вони створені для того, щоб надихати й мотивувати.
Готуючи ці оповіді, ми зверталися до їхніх авторів і просили записати чи переказати їх своїми словами. Чимало історій зазвучить саме їхніми, а не нашими голосами. Ми приписуємо авторство кожної оповіді її справжньому авторові.
Сподіваємося, що ви тішитиметеся читанням цієї книжки так само, як ми тішилися, пишучи її.
Ваш рукопис, який щойно повернувся від ще одного редактора, – це цінний пакунок. Не вважайте це відмовою. Уявіть, що ви надіслали рукопис «редакторові, здатному оцінити мою роботу», який вам повернули з позначкою «ви помилилися адресою». Не припиняйте пошуків свого адресата.
Барбара Кінґсолвер
Усе своє життя я був учителем: спершу викладав у школі, а пізніше впродовж сорока років працював промовцем і тренером на ниві людського розвитку. Часто я по півмісяця проводжу в дорозі, літаючи з міста до міста, організовую одноденні семінари й тижневі тренінги.
Я давно виявив: слухачі краще запам’ятовують концепції та принципи, якщо проілюструвати їх зворушливою історією. Тож я завжди збирав і використовував чимало історій, щоб пояснити свої ідеї на семінарах: про значення любові у житті людини, про віру в себе та свої мрії, про довіру своїй інтуїції і серцю, про обрання високих цілей, про подолання перешкод і про те, що ніколи не слід опускати рук.
1991 року трапилася дивна річ. Одного дня, ні сіло ні впало, хтось запитав мене: «А історію про дівчинку-скаута, що продала за рік 3526 коробок печива, можна знайти в якійсь книжці? Моя дочка мусить її прочитати». Другого дня я почув ще одне запитання: «А історію про хлопчика й цуценя надруковано в якійсь книжці? Я хочу прочитати її синові». Упродовж наступного місяця так повторювалося день у день. «Я мушу прочитати історію про хлопчика з ампутованою ногою, що зумів стати зіркою тенісу, своїм підлеглим. Хочу показати їм, що не слід шукати виправдань, коли хочеш досягти успіху». «Чи зможу я знайти історію про хлопчика, що обгорів у ДТП, у якійсь книжці? Хочу надіслати її своєму синові у коледж». Щодня я чув одне: «Цю історію можна прочитати в котрійсь книжці?»
Одного вечора я летів додому з Бостона до Лос-Анджелеса, де я тоді жив, і раптом мене осяяла блискуча думка. Наче сам Господь стукав мене по голові й казав: «Отямся! Ти повинен зібрати всі ці історії в одну книжку!» До кінця польоту я складав список оповідей, що їх я використовував у своїх промовах і семінарах. Коли ми приземлилися в Лос-Анджелесі, у моєму списку було сімдесят історій.
Читать дальше