Анна Шила - Острів кохання

Погляд його діяв на неї гіпнотично. Анна вже не пам’ятала ні слів, ні запитань. Чи то погляд Жульєна чи, може, келих французького вина п’янко запаморочив їй голову…

Жінка прийшла до тями лише на шовкових простирадлах, які своїм холодком трохи остудили жар пристрасних обіймів. Тої ночі закохані не спали. Лише під ранок, виснажені та стомлені, затихли на кілька годин.

Ранок був теплим і лагідним. Анна ніжно пригорталася до Жульєна, боячись його розбудити. Вдивлялася в риси його обличчя, ледь торкаючись волосся, оберігала хвилини свого щастя. Але що ж у неї в холодильнику до сніданку? А на сніданок знов були солодкі пристрасті, які бадьорили сильніше, ніж вранішня кава.

Телефон Жульєна розривався від настирливих дзвінків друзів. Але він не відповідав. Анна також геть забула про свою роботу в редакції й заплановані зустрічі. Лише опівдні коханці оговталися. Анна шмигнула на кухню, щоб приготувати щось попоїсти. На щастя, у холодильнику знайшлися молоко та яйця. Тож вона напекла млинців і зварила каву.

Сонячне світло заливало всю кімнату, веселі зайчики падали на зім’яті шовкові простирадла. На душі жінки було так тепло і затишно. Пара зі сміхом накинулась на рум’яні млинці, поїдаючи їх один за одним. Анна додала у каву кориці й підігріла молоко. Теплий після душу Жульєн гаряче поцілував Анну, похвалив її млинці, густо политі домашньою сметаною й кленовим сиропом. Вигукнув: «Я в житті не їв нічого смачнішого! Ç’est très délicieux!»

Ото був неймовірний ранок для Анни. Господи, вона геть забула про свою роботу! На телефоні – аж п’ять пропущених викликів, десяток повідомлень. Анна почула, як Жульєн розмовляє французькою зі своїми друзями, домовляючись про зустріч. Час було збиратися. Хоча обом так не хотілося розлучатися. Але на нього чекали друзі, на неї – робота. Увесь день жінка загадково усміхалася. Колеги по роботі з цікавістю поглядали на щасливу і сонячну Анну. Вона ж нічого не розповідала, тихцем читала повідомлення від коханого і мріяла про скоре побачення. Та хіба тоді їй було до роботи? Усі думки – лише про нього, про цю несподівану зустріч.

Вони зарезервували столик на вечерю в одному з популярних ресторанів. Анна втекла з роботи раніше, щоб устиг-нути зібратися. Удома прискіпливо вибирала сукні. Яку ж одягти? Довгу синю або чорну? Чи оцю білу мереживну? Ні, нехай буде проста чорна, яка завжди виручала. Хвилями волосся падало на плечі, а кілька пасом Анна заколола ажурним метеликом, увиразнила вуста яскравою помадою. Високі підбори зробили ноги Анни ще стрункішими. Накинувши біле пальто і вхопивши маленьку сумочку, жінка усміхнулася своєму відображенню у дзеркалі – непогано… Додала кілька крапель парфуму на тонкі зап’ястя. Хутко вибігла.

Таксі вже чекало. Анна приїхала до ресторану першою. Сьогодні компанія вечеряла в одному зі столичних стейк-хаусів. Анна отримала повідомлення від Жульєна: «Будемо за п’ять хвилин». Ідучи до столика, жінка ловила на собі погляди чоловіків-відвідувачів. Маленька чорна сукня ідеально підкреслювала фігуру Анни, довге волосся гойдалося на ходу, метелик виблискував у волоссі, додаючи образові романтичності.

За хвилину у простір ресторану ввірвалися голоси Жульєна та його друзів. І жвава французька відлунням зазвучала у всіх куточках залу. Анна не могла стримати усмішки, бо Жульєн і його друзі виглядали такими щасливими. І хоч жоден із них не заснув минулої ночі, утома ніяк не позначилася на їхніх безтурботних обличчях.

Жульєн підійшов до Анни і ніжно поцілував її у губи. Того вечора пили багато вина, замовляли соковиті стейки. Точилася жвава весела розмова. Поруч Анни сидів найближчий друг Жульєна – Ніколя. Ніколя та Жульєн товаришували ще з дитинства, разом підкорювали холодні та суворі французькі Альпи. Як і більшість друзів, Ніко став професійним тренером та інструктором з альпінізму в містечку біля підніжжя Монблану. А Жульєн був із тих небагатьох, хто наважився вирватися з долини.

Він народився у працьовитій сім’ї француза й німкені, серед гір, на території колишнього герцогства Савойя. Мати Жульєна – вісімнадцятирічна юна бунтарка, втекла від своїх батьків, вийшовши заміж за француза без благословення рідних. Жульєн завжди жив у атмосфері гір. І те, що для будь-кого іншого могло бути небезпечним, для нього стало нормою ще в дитинстві. Жульєн виявився малокерованою дитиною. Його шалено любили батьки, хоча ніколи не мали достатньо часу для його виховання. Вони самі були ще занадто молоді, аби повністю присвятити себе первістку.