Стандартні слова призначені для заздалегідь визначених розробником мови типів даних, констант, процедур і функцій (наприклад, sin, cos, Pi ). Зарезервований ідентифікатор можна перевизначити, але це може призвести до помилки, тому краще цього не робити.
Ідентифікатори користувача використовуються на позначення констант, змінних, процедур і функцій, що визначені самим програмістом. Існують загальні правила написання ідентифікаторів:
1) Ідентифікатор починається тільки з літери або знака підкреслення.
2) Ідентифікатор може складатися з літер, цифр і знака підкреслення.
3) Між двома ідентифікаторами має бути хоча б один розділовий знак.
4) Максимальна довжина ідентифікатора 127 символів, але значущимиє тільки 63 символи.
При написанні можна використовувати як великі, так і малі літери. Компілятор не визначає різниці між ними.
Правила оформлення програм (пунктуації):
1) Крапка з комою не ставиться після begin і перед end, тому що ціслова є операторними дужками, а не операторами.
2) Крапка з комою розділяє оператори. її відсутність між операторамивикликає помилку компіляції. Наявність між операторами декількох крапокз комою не є помилкою, тому що компілятор сприймає їх як ознакунаявності порожніх операторів.
3) При використанні вкладених структур може виникнути ситуація:
end;
end;
end
Крапку з комою можна ставити як після кожного, так і після останнього end . А наприкінці програми крапка з комою взагалі не ставиться.
4) В операторах циклу крапка з комою не ставиться після while, repeat, doі перед until .
5) В умовних операторах крапка з комою не ставиться після thenі перед else .
УРОК 8. Величини. Типи даних
Мета уроку: дати поняття величини та типів даних, визначити стандартні типи даних, їх опис та набір функцій і операцій .
Теоретичний матеріал
У своїй роботі програміст завжди стикається з таким поняттям, як величина. Що ж таке величина? З точки зору програмування величини — це дані, що обробляються програмами.
Мова Паскаль інтерпретує дані, як константи або змінні. Як перші, так і другі визначаються ідентифікаторами (іменами), за допомогою яких можна звертатися для одержання відповідних значень.
Константами називаються елементи даних, яким присвоюються значення в описовій частині програми, й у процесі виконання програми їх змінювати заборонено.
Для визначення констант служить зарезервоване слово const.
Формат опису.
Const < ідентифікатор > = < значення константи >;
Приклад:
Const Max=1000;
Vxod=’сегмент 5’;
Є ряд констант, до значень яких можна звертатися без попереднього опису. Наприклад:
Ідентифікатор
Тип
Значення
Опис
True
Boolen
True
Істина
False
Boolen
False
Хибність
Maxint
integer
32767
Максимальне ціле
Змінні, на відміну від констант, можуть змінювати свої значення в процесі виконання програми. Кожна змінна і константа належать до визначеного типу даних. Тип констант визначається компілятором автоматично. Тип змінних обов’язково вказується перед тим, як їх використати. Для опису змінних призначено зарезервоване слово var.
Формат опису:
Var <���ідентифікатор> : <���тип даних>;
Приклад:
Var Sum1, Sum2 : real;
Тип даних - це діапазон значень, що можуть приймати об’єкти програми, і сукупність операцій, які дозволяється виконувати над цими значеннями. Усі типи даних у мові програмування Паскаль розділяються на дві групи: скалярні (прості), структуровані (складені).
Скалярні типи у свою чергу підрозділяються на стандартні та типи користувача. Стандартні типи пропонуються користувачам розроблю-вачами системи Turbo Pascal. Типи користувача - розроблюються самим програмістом.
До стандартних скалярних типіввідносяться наступні типи: цілі, дійсні, літерні, булівські.
Величини цілих типів можуть бути подані як у десятковій, так і в шістнадцятковій системах. Якщо число представлене в шістнадцятковій системі, перед ним без проміжку записується знак $. Діапазон зміни шістнадцяткових чисел від $0000до $FFFF.
Цілі типи даних являють собою значення, що можуть використовуватися в арифметичних виразах. Стандартні цілі типи зведені в таблицю:
Читать дальше