Данило Жирко - Міфи забутого космічного пантеону

Здесь есть возможность читать онлайн «Данило Жирко - Міфи забутого космічного пантеону» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2017, Жанр: Ужасы и Мистика, Прочие приключения, foreign_language, Ужасы и Мистика, Детективная фантастика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Міфи забутого космічного пантеону: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Міфи забутого космічного пантеону»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Страх – найдавніша та найсильніша низка людських почуттів, а найбільш давній та сильний страх – страх невідомого. Саме з невідомістю зіштовхнеться сім'я Скоропадських. Їм відкриється найжахливіша таємниця Всесвіту, з якою декілька тисячоліть назад зіткнувся Вавилон (і наслідки були катастрофічні). Унаслідок археологічних розкопок у Вавилоні, до Києва перекочувало лиховісне прокляття шумерських богів. Тепер місцевий культ намагається звільнити забуте століттями створіння, яке очікує у далеких куточках Всесвіту, у Небутті. Сім'я Скоропадських зробить усе, щоб зупинити київських культистів. Та чи в змозі вони протистояти стародавньому прокляттю богів Давньої Вавилонії? Чи все-таки Демон Небуття втамує свій огидний голод, поглинувши цілий Всесвіт?

Міфи забутого космічного пантеону — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Міфи забутого космічного пантеону», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Данило Жирко

Міфи забутого космічного пантеону

Забутий бог

«Він з темних зірок, незримий, вселяє огиду, спустився він на первозданну землю. Мандрував забутий бог між зірок і поневірявся по Землі. І поклонялися йому лише такі самі, як Він, позбавлені розуму та відчайдушні, готові до смерті, люди…»

I

У цьому кабінеті завжди можна було дізнатися щось цікаве, нове; почути вже знайоме і повсякденне. У ньому не сиділо багато студентів – це і приваблювало Андрія, відмінника історичного факультету. Лунав тільки голос професора. Студенти мали змогу поринути у ті часи, коли козаки відвойовували незалежність Гетьманської України. Або потрапити у добу Реформації, коли протестанти боролися за свою релігію. У цьому було щось особливе, уявне, романтичне… Але найбільше Андрій цікавився археологією: побувати на місцях, де колись відбувалася історія – було для нього сенсом усього життя.

Історія ніколи не була нудним предметом: ти постійно уявляєш собі всі ці події, битви, сцени з повсякденного стародавнього життя, уява вимальовує дивовижні декорації з історичних фільмів. І все це не закінчується впродовж усієї лекції. Про що можна було мріяти ще?

Пролунав дзвоник і студенти почали вибігати з кабінету, штовхаючи один одного, наче там, за дверима, видавали стипендію. Лише Андрій залишився, уявляючи собі масштабну Битву під Жовтими Водами. Хлопець вже встиг уявити собі пишновусого, вдягненого у гетьманське вбрання, озброєного шаблею і мушкетом, Богдана Хмельницького. А за ним багатотисячне військо козаків.

Але фантазіям першокурсника завадив ректор Київського університету, який, здавалося, нізвідки з'явився у кабінеті або Андрій не помітив як той увійшов.

– Доброго дня, Олександр Сергійович! – викладач історії України перевів свій, стомлений лекцією, погляд на ректора.

– Я б не сказав, що день – добрий! – чолов'яга, із зовнішністю ділової людини, підійшов ближче до викладача.

– Що ви маєте на увазі? – професор протер свої нові окуляри.

– Позавчора зник професор археології – Михайло Іванович, – відрізав Олександр Сергійович.

Андрій не міг повірити словам ректора. Хлопець мав дізнатися, що стало з його найулюбленішим викладачем. Тож студент знову взявся підслуховувати розмову двох професорів.

– Ми найняли детективів, – далі розповідав ректор.

– І що вони? Щось знайшли? – професора просто мучила цікавість і це було видно по його обличчю.

– Знайшли лише його записник і на ньому припинилися знахідки. Тексти щоденника нікому не були зрозумілі. Лінгвісти трудилися над рукописом і визначили, що мова, якою написані ці тексти, дуже стародавня і невідома людству – щось між санскритом та шумерським діалектом, – Олександр Сергійович дістав невеличку книжечку у шкіряній палітурці і поклав на стіл.

– Михайло Іванович працював останнім часом над якоюсь справою і навіть мені не казав про свої дослідження. Останній тиждень він був сам не свій: відлюдькуватий, щось постійно бурмотав собі під ніс і ніхто не розумів що саме, наче одне суцільне замовляння, – професор почав згадувати останній тиждень, коли Михайло Іванович почав сходити з розуму.

– Не знаю, що у нього було за дослідження, але тут замішаний улюблений студент професора – Андрій Скоропадський, – ректор повернув голову назад і поглядом потрапив точно у хлопця, наче він знав, що там хтось сидить.

На хлопця ринулося тепер вже цілих два погляди: викладача та Олександра Сергійовича.

– Ви маєте якесь відношення до цього, юначе!? – професор ніби хотів вбити поглядом хлопця.

– Аж ніяк, я сам не бачив Михайла Івановича цього тижня! – відмовив студент, намагаючись звільнитись від вбивчого погляду.

– Добре! Останнє побажання викладача археології – передача щоденника вам, – ректор неохоче віддав записник Андрію і покинув кабінет.

II

Київ вже потроху огортала ніч. Андрій хотів якнайшвидше дійти додому і зайнятися таємничим щоденником професора. Батьків не було вдома вже цілий тиждень, їх запросила тітка Ліза на свою ферму.

Вже о дев'ятій годині Андрій був у своїй затишній квартирі. Хлопець відразу пішов у свою кімнату. Увімкнувши настільну лампу, він витяг із сумки шкіряний записник Михайла Івановича. На палітурці виднілися дивні символи, які Андрій зараз точно не міг розтлумачити. Студент відкрив книжечку і помітив на форзаці дивну записку, яка зовсім не мала ніякого змісту, наче взяли всі букви з українського алфавіту і розкидали у хаотичному порядку. Та внизу, після незрозумілої записки, був намальований маленький ключ і біля нього було написано: «Вісім, Юлій Цезар, три».

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Міфи забутого космічного пантеону»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Міфи забутого космічного пантеону» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Міфи забутого космічного пантеону»

Обсуждение, отзывы о книге «Міфи забутого космічного пантеону» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x