Дебора Гаркнесс - Сповідь відьом. Тінь ночі

— Марджорі обдарована магією землі, як і Сюзанна. Її фах — пам’ять, — пояснила Гуді Альсоп.

— Мені не потрібні гримуари або оці нові альманахи, які так завзято рекламуються книгарями, — гордо заявила Марджорі.

— Марджорі чудово пам’ятає кожне заклинання, яке їй довелося опанувати, і може пригадати конфігурацію зірок на небосхилі за кожен прожитий нею рік, і навіть за ті роки, коли її ще на світі не було.

— Гуді Альсоп побоювалася, що ти не зможеш записати все те, чому тут навчишся, щоб потім забрати з собою. Я не лише навчу тебе знаходити правильні слова, щоб інша відьма могла скористатися вигаданими тобою закляттями, а й навчу тебе бути з цими словами заодно, єдиним цілим, щоб ніхто й ніколи не зміг їх у тебе забрати. — Очі Марджорі заіскрилися, і вона заговорила по-змовницьки тихим голосом. — До речі, мій чоловік — виноторговець. Він зможе дістати вам значно краще вино, аніж те, яке ви зараз п’єте. Настільки я знаю, вино для верів є дуже важливим.

Почувши це, я не втрималася й гучно розсміялася, і решта відьом також.

— Дякую, пані Купер. Я передам чоловікові вашу пропозицію.

— Зви мене Марджорі, бо ми всі тут сестри. — Уперше я не зіщулилася від того, що інша відьма назвала мене сестрою.

— А мене звуть Елізабет Джексон, — сказала стара жінка, що стояла по інший бік Гуді Альсоп. За віком вона була десь посередині між Марджорі та Гуді.

— Ви — водовідьма, — сказала я, відчувши спорідненість, щойно ця жінка заговорила.

— Так, я водовідьма. — Елізабет мала сталево-сиве волосся та очі, а на зріст була такою ж мірою високою й стрункою, як і Марджорі опецькуватою та круглою. Тоді як більшість водовідьом із Ради були гнучкі й текучі, Елізабет мала в собі кришталеву чистоту й рвучкість гірського струмка. Я відчула, що вона завжди казатиме мені правду, навіть якщо я не хотітиму її чути.

— Елізабет — талановита провидиця. Вона навчить тебе мистецтву ворожіння на магічному кристалі.

— Моя мати була відома даром пророцтва, — невпевнено сказала я. — І мені хотілося б піти її шляхом.

— Але вона не мала в собі вогню, — рішуче заявила Елізабет, негайно почавши сповіщати мені правду. — Ти не зможеш піти шляхом матері у всьому, Діано. Вогонь та вода — потужне поєднання, якщо ці стихії не знищують одна одну.

— Ми потурбуємося, щоб цього не сталося, — пообіцяла остання незнайома відьма, глянувши на мене. До цього моменту вона старанно уникала мого погляду. І тепер я збагнула чому: в її карих очах стрибали іскринки, а моє третє око стривожено розкрилося. І цим додатковим зором я побачила сяючий німб у неї над головою. Напевне, переді мною була Кетрін Стрітер.

— Ви… ви навіть потужніша за вогневідьом із Ради, — сказала я, затинаючись.

— Кетрін — відьма особлива, — підтвердила Гуді Альсоп. — Вона — донька батьків, які також були вогневідьмами. Це трапляється досить рідко, немов сама природа знає, що таке світло сховати неможливо.

Коли моє третє око заплющилося, засліплене тричі благословенною вогневідьмою, Кетрін якось зблякла. Її каштанове волосся поблякло, очі затуманилися, а обличчя, хоча й лишилося таким самим вродливим, стало маловиразним. Та коли вона заговорила, її магія стрепенулася й ожила.

— А ви маєте навіть більше вогню, ніж мені здавалося, — задумливо мовила я.

— Шкода, що її тут не було, коли приходила армада, — сказала Елізабет.

— Значить, це правда? Отой знаменитий «англійський вітер», що відігнав іспанські кораблі від берегів Англії, дійсно здійняли відьми? — спитала я. Про це завжди говорилося серед відьом, розповіді про цей вітер стали частиною їхніх легенд, але я завжди відкидала їх, вважаючи міфом.

— Гуді Альсоп дуже прислужилася її величності, гордо відповіла Елізабет. — Якби там були й ви, то ви змогли б витворити палаючу воду або принаймні палаючий дощ.

— Не забігаймо наперед, — перервала її Гуді Альсоп, піднявши руку. — Бо Діана ще не зробила своє вступне заклинання ткалі.

— Вступне заклинання? — спитала я. Як і «Раду» та «громаду», я чула цей термін вперше.

— Вступне заклинання виявляє форму та різновид талантів тої чи іншої ткалі. Ми разом утворимо священне коло. У ньому ми тимчасово вивільнимо твої сили, щоб кожна з них пішла своїм шляхом, не зазнаючи при цьому впливу слів чи бажань, — відповіла Гуді Альсоп. — Це багато розкаже нам про твої таланти та про те, як нам найкраще їх розвинути. Ми також дізнаємося, хто твій фамільяр.

— Відьми не мають фамільярів. — То була іще одна людська вигадка, як і те, що відьми начебто поклонялися дияволу.