Брем Стокер - Граф Дракула

Люсі.

P. S. Мені, звичайно, не треба говорити тобі, що це таємниця. Ще раз на добраніч.

24 травня.

Люба моя Міно!

Дякую, дякую, нескінченно дякую за несподіваний лист! Так було приємно, що я посвятила тебе в свої переживання і ти так сердечно поставилася до мене. Люба моя, адже правду каже старе прислів'я: «Не було й крихти, аж тут — хлібина» 6 вересня мені виповниться 20 років, і досі ніхто не робив мені пропозиції, а сьогодні відразу три. Уяви собі! Три пропозиції в один день. Чи не жахливо це! З них дві пропозиції мене просто засмутили, ні, справді, мені дійсно шкода цих двох бідолах. Міно! Люба! Я така щаслива! Я розповім тобі про три пропозиції, але ти повинна тримати це в секреті, люба моя, від усіх, окрім Джонатана. Йому ти, звичайно, скажеш, бо, якби я була на твоєму місці, то напевно все говорила б Артуру. Отже, люба моя, слухай: перший прийшов якраз перед сніданком. Я вже говорила тобі про нього — це пан Сьюард, головний лікар психіатричної клініки. Він здавався дуже холоднокровним, але я все-таки помітила, що він нервується. Він говорив, яка я йому стала дорога, незважаючи на короткий термін нашого знайомства; говорив, що я була б для нього моральною підтримкою і радістю життя. Потім він говорив мені про те нещастя, яке принесе йому моя відмова; але коли побачив мої сльози, то відразу урвав розмову на цю тему, назвавши себе твариною і сказавши, що у жодному разі не бажає мене більше турбувати. Перервавши своє освідчення, він запитав, чи не зможу я покохати його в майбутньому; у відповідь на це я похитала головою; руки його затремтіли; після певного вагання він запитав, чи не люблю я когось іншого. Я вирішила, що мій обов'язок — сказати йому правду. Почувши відповідь, він підвівся і, взявши обидві мої руки в свої, сказав дуже урочисто і серйозно, що сподівається, що я буду щаслива; крім того, просив мене запам'ятати, що коли мені знадобиться друг, він за будь-яких обставин буде до моїх послуг. О, дорога Міно, я не можу втриматися від сліз, і ти повинна вибачити мені, що цей лист зіпсований плямами. Звичайно, дуже приємно вислуховувати освідчення, все це дуже мило, але страшенно гірко бачити нещасну людину, яка щойно сказала тобі відверто і чесно, що кохає тебе — і йде від тебе з розбитим серцем. Люба моя, я повинна закінчити листа, оскільки почуваюся огидно, навіть незважаючи на те, що безмежно щаслива.

Увечері.

Щойно пішов Артур, і тепер мені спокійніше, ніж тоді, коли вранці обірвала цього листа; отже, можу продовжувати розповідати далі. Отож, люба моя, номер другий прийшов після сніданку. Це американець із Техасу, дуже славний хлопець, причому він до того молодо і свіжо виглядає, що просто не віриться його розповідям про подорожі стількома країнами і про пережиті ним пригоди. Містер Квінсі П. Моріс застав мене саму. Перш за все я повинна попередити тебе, що містер Моріс не завжди говорить на американському жаргоні — тобто він дуже добре вихований і освічений, щоб так розмовляти з чужими або при сторонніх; але коли ми наодинці, в своєму інтимному колі, то, прагнучи мене цим розважити, він страшенно кумедно базікає на своєму забавному жаргоні та вживає на диво курйозні вирази; я думаю, він просто їх вигадує і вставляє у всі свої промови; втім, це виходить у нього дуже вдало. Отже, слухай далі: містер Моріс усівся біля мене життєрадісний і веселий, як завжди, але помітно було, що й він нервується. Він узяв мою руку і ніжно заговорив:

«Міс Люсі, я добре знаю, що невартий зав'язувати шнурки на ваших черевиках, але переконаний, що якщо ви чекатимете, доки знайдете гідного вас чоловіка, вам доведеться піти й приєднатися до семи євангельських дів зі світильниками. Чи не хочете ви пошкандибати зі мною поряд, пройти мирський шлях і разом потягнути житейську лямку?»

При цьому він був так гумористично радісно налаштований, що мені було набагато легше відмовити йому, ніж лікарю Сьюардові; я відповіла йому так зрозуміло, як тільки зуміла, що про шкандибання нічого не знаю, нічого не розумію, зовсім не зажурена і жодних лямок тягнути не бажаю. Тоді він сказав, що йому все здається дуже зрозумілим. Потім, люба моя, не встигла я й слова мовити, як він вибухнув цілим потоком освідчень у коханні, поклавши до моїх ніг душу й серце. Цього разу в нього був такий серйозний вигляд, що я ніколи більше не думатиму, ніби безтурботні чоловіки завжди жартівливі — ні, іноді вони бувають і серйозні. Мені здається, що він помітив щось таке в моєму виразі обличчя, що його зачепило за живе, оскільки він на мить замовк, а потім заговорив із ще більшим запалом, так запально, що за це одне я могла б його покохати, якби моє серце було вільне: