Мишель Уэльбек - Покора

На виході з аудиторії (чим двох цнотливих юнок у чадрах міг зацікавити Жан Лоррен – огидний гомік, самопроголошений «людойоб» [3] Жан Лоррен (Jean Lorrain, 1855–1906) – французький письменник, яскравий представник літератури «фін-де-сьєкль». Був відкритим гомосексуалістом. Enfilanthrope («людойоб») – прізвисько, яке він дав сам собі. ? чи в курсі були їхні батьки, про що тут розповідають? що ж, зрештою, відповідальність за це несла література) я зустрів Марі-Франсуаз, у якої з’явилась ідея разом пообідати. У плані спілкування мій день обіцяв бути насиченим.

Ця стара харцизяка, з якої аж сипалися їдкі чутки, була мені до вподоби; поважний стаж в університеті та присутність у деяких консультативних радах надавали її теревеням більшої ваги та глибшого сенсу, ніж балачки малозначущого Стіва. Вибір Марі-Франсуаз впав на марокканський ресторан на вулиці Монж – адже був день посту, «халяль» [4] Халяль (halal) – у широкому сенсі: всі продукти, дозволені Ісламом. Тут: продукти, які допускаються мусульманським постом. .

Не встиг офіціант принести наше замовлення, як вона накинулася на мене. Крісло під матінкою Делуз хитається! Цілком може бути, що на початку червня на зборах Національної ради університетів її замінять на Робера Редіже.

Я зирнув на тажин – глечик із тушкованими ягням і овочами; страва була ще надто гаряча, тож я дозволив собі здивовано підняти брови.

– Еге ж, знаю, – продовжувала Марі-Франсуаз, – це може видатися фантастичною вигадкою, та все ж це більше, ніж поголос. Джерела дуже надійні.

Я вибачився і попрямував до туалету, де зазирнув у смартфон: у Мережі нині можна знайти бозна-що, тож за якихось дві хвилини я дізнався, що Робер Редіже уславився підтримкою позиції Палестини і був одним із натхненників бойкотування ізраїльських вишів; перш ніж повернутися до колеги, я довго мив руки.

Тажин, на жаль, уже майже охолов.

– Хіба виборів не дочекаються? – запитав я, відправляючи перший шматочок до рота; це запитання видалося мені доречним.

– Виборів? А нащо їм вибори? Хіба це щось змінить?

Що ж, запитання було не таке вже й доречне.

– Ну, не знаю. Хай там як, а за три тижні вибори президента…

– Тобі добре відомо, що там усе схоплено, все буде як у 2017 році: Національний фронт вийде у другий тур, а переоберуть лівих. Не розумію, нащо Національній раді чекати цих довбаних виборів!

– Але ж іще невідомо, скільки набирає Братство мусульман! Якщо вони перейдуть символічну межу у двадцять відсотків, це суттєво вплине на розстановку сил…

Дурне було зауваження, адже дев’яносто дев’ять відсотків виборців Братства у другому турі віддали б свої голоси за Соціалістичну партію і це аж ніяк не вплинуло б на результат; проте вислів про «розстановку сил» є обов’язковим у подібних розмовах – вас починають вважати послідовником Клаузевіца та Сунь-Цзи; та й «символічна межа» мені вдалася нівроку – принаймні Марі-Франсуаз похитала головою, ніби я висловив щось глибоке, і занурилась у тривалий розгляд наслідків вірогідного входження Братства мусульман до складу уряду для керівництва Університетів; вона тренувала свої аналітичні здібності, а я вже не слухав – радше спостерігав за потоком гіпотез на її старечому гострому обличчі; певно, треба знайти собі якесь зацікавлення, – думав я, – але яке? якщо завершення любовного періоду життя підтвердиться, то можна буде, скажімо, записатися на курси енології [5] Наука та вчення про всі аспекти вина і виноробства, за винятком вирощування винограду, яке називається виноградарством . – Прим. ред. чи взятися до збирання моделей літаків…

Решта дня була надто виснажлива, причому виснажували мене переважно самі ж аспіранти – для них це був тільки плюс, для мене радше навпаки; розрадив хіба вибір індійської страви, яку я ввечері мав розігріти у мікрохвильовці («Chicken Biryani»? «Chicken Tikka Masala»? «Chicken Rogan Josh»?), передивляючись політичні дебати на каналі «France 2».

Того вечора виступати мала кандидатка від Національного фронту, яка весь час твердила, що любить Францію («Але яку Францію?», – не дуже доречно чіплялись до неї коментатори-лівоцентристи), а я все міркував, чи справді завершилось моє сексуальне життя; переконаності не було, тож більшу частину вечора я збирався зателефонувати Міріам – мені здавалося, що вона ще не знайшла для мене заміни, адже я кілька разів зіткнувся з нею на факультеті і перехопив погляд, який можна було б вважати настирливим, – проте, чесно кажучи, в неї завжди був настирливий погляд, навіть коли йшлося про вибір шампуню; ні, не варто було занадто спокушати себе, краще приділити більше уваги політиці – адже саме зараз активісти різноманітних рухів переживали важливі моменти, а я, безперечно, марнів.