Марина Дяченко: Печера

Худорлявий жовтолиций чоловічок нарешті підняв очі від блокнота. Його трикутне обличчя було навдивовижу схоже на емблему — емблему Робочої глави, вшиту в лацкан його строгого піджака. Обличчя як емблема — виразне й абсолютно непорушне.

Певний час тривала пауза. Люди, що зібралися тут за круглим столом, чогось чекали. Проте ніхто не хотів починати розмову перший.

— Дякую… — пробурмотів нарешті дебелий бородань, чиє крісло здавалося вищим і вагомішим за інші. — А тепер… що ж. Тепер щодо антивіктимної поведінки. Щодо цього дикого випадку, про який ви згадали… Дикого, оскільки максимальний зареєстрований індекс антивіктимності… сто дев’яносто три, якщо не помиляюся?

— Не помиляєтеся, — неголосно проказала єдина за столом жінка, повна, зі звичайною зовнішністю домогосподарки. Погляди звернулися на неї, а вона продовжила перервану справу — шліфування нігтів маленькою, з тьмяним поблиском, пилочкою.

Чоловік з трикутним обличчям і емблемою на лацкані кашлянув, наче йому зненацька задерло в горлі:

— У нашому випадку — майже триста відсотків, пане координатор.

Бородань підняв брови:

— Тобто? Ви, сподіваюся, цілком виключили випадковість, помилку, ненавмисне перекручування фактів?

Чоловік з трикутним обличчям дозволив собі скривджено стиснути губи:

— Робоча глава помиляється нечасто, пане координатор.

— Слідчий експеримент?

— Імовірно, буде потреба. Проте… не найближчим часом. Спричинення психологічних травм, не сумісних з життям…

Люди за столом засовалися в кріслах, всідаючись зручніше, — так, наче у всіх одночасно затерпли ноги.

— Чи не було нестандартної поведінки з боку хижака? — продовжував допитуватись бородань. — Можливо, незавершена агресія? Чи, навпаки, перевищення припустимого індексу?

Його співрозмовник ледь підняв підборіддя:

— І нам спадало на думку це питання. Спеціальне дослідження підтвердило: хижак діяв стандартно, в рамках своєї особистої норми агресії. Вона в нього досить висока… Інша річ, що саме в цьому випадку перевищення визначити складно — занадто нестандартна, е-е-е, ситуація. Але, треба сказати, ця людина сама пішла на те, щоб дати інформацію… Про всяк випадок ми взяли її під контроль.

— Дивовижна передбачливість, — неголосно зронила жінка. І поклала пилочку на стіл.

— Охоронна глава чимось незадоволена? — поцікавився чоловік з емблемою.

Жінка підвела погляд; на її заплилому, позбавленому косметики лиці сиділи чіпкі, мов гаки, пильні очі.

— Охоронна глава, — жінка говорила недбало, з її голосу можна було подумати, що вона розмовляє з подругою по телефону, — має дані про витік інформації… скажімо так, про можливість такого витоку.

Якийсь час було тихо.

— То можливість витоку чи витік? — повільно перепитав бородань.

— Маніакальна підозріливість, — сказав чоловік з трикутним обличчям, погладжуючи свою емблему, — це необхідна особливість охоронних структур… Факти?

Жінка помовчала, пронизуючи його поглядом. Потім обернулася до бороданя:

— Охоронна просить повноважень для роботи з цією… несподіваною проблемою.

— У нас виникла не тільки проблема, але й можливість, — неголосно сказав чоловік, що сидів навпроти.

У нього було вузьке, смагляве, ледь асиметричне лице, дуже яскраві, ясно-зелені очі й низький, часом аж до глибоких басів, голос. Говорячи, він не зводив очей з екранчика кишенькового комп’ютера — там змінювалися мальовничі поєднання барв.

— Я знав, що Пізнавальна зацікавиться, — з напруженою усмішкою проказав бородань.

— Так, пане координатор. Ми вже зацікавились. Небувалий в історії випадок, небувало високі показники… Пізнавальна просить повноважень для себе.

— Виняткових, — упівголоса додав блідий юнак, що сидів поруч.

— Природно, — смаглявий підняв брови. — Природно, виняткових, Пізнавальна здатна подбати і про спостереження, і про безпеку, і про…

— Охоронна висловлює протест, — голос повної жінки зберігав байдужість, проте очі блиснули так, що бородань у кріслі нервово моргнув. — Це гра з вогнем! Відомі всім нам сили не втратять нагоди… А всяка інформація, що якимось чином од нас витече, рано чи пізно потрапить до них.

— Факти? — скривджено повторив чоловік з трикутним обличчям, звертаючись чомусь до пилочки для нігтів. — Факти, докази, що підтверджують наявність витоку? Чи буде, як того разу?

Смаглявий нарешті відірвав свої зелені очі від барвистих поєднань на екрані. Ледь усміхнувся; подивився собі на руку, потім на повну жінку з очима, як сталевий гак.