Френк Герберт - Месія Дюни

– Ні, Превелебна Матір, – пробурмотів Скителі, – я не такий простак, яким здаюся.

– Ми не розуміємо Сили другого бачення, – сказала Ірулан. – У тім-то й річ. Едрік каже, що мій чоловік не може бачити, знати чи передбачати нічого з того, що відбувається у сфері впливу Лоцмана. Але наскільки поширюється цей вплив?

– У нашому Всесвіті є люди та речі, про яких я знаю лише за наслідками їхньої діяльності, – промовив Едрік, його риб’ячий рот витягся в тонку лінію. – Знаю, що вони були тут… там… десь. Як водні істоти тривожать воду своїм просуванням, так само ясновидіння розворушує Час. Я бачив, де бував ваш чоловік, хоча ніколи не бачив ні його самого, ні відданих йому людей, що мають спільні з ним цілі. Це маскування, яке адепт дає всім своїм друзям.

– Ірулан не твоя, – сказав Скителі й зиркнув у бік принцеси.

– Ми всі знаємо, чому таємну змову слід вести лише за моєї присутності, – відповів Едрік.

Удавшись до інтонацій, з якими описують механізми, Ірулан промовила:

– Це очевидно, ви маєте своє застосування.

« Тепер вона бачить його таким, яким він є , – подумав Скителі. – Добре! »

– Майбутнє – це річ, яку треба формувати, – промовив він уголос. – Поміркуйте про це, принцесо.

Ірулан глянула на лицепляса.

«Віддані Полу люди, що мають спільні з ним цілі, – подумала вона. – і в першу чергу фрименські легіонери в його плащах. Я бачила, як він пророкував для них, чула крики захвату їхнім Магді, їхнім Муад’Дібом».

« Вона зрозуміла, – подумав Скителі, – що тут її випробовують, що вона постала перед судом, який вирішує, зберегти її чи знищити. Побачила пастку, яку ми їй поставили ».

На мить Скителі зустрівся поглядом із Превелебною Матір’ю й пережив дивне усвідомлення того, що вона розділяє його погляд на Ірулан. Звісно, Бене Ґессерит детально проінструктували свою принцесу й навчили її спритних брехонь. Але завжди настає момент, коли бене-ґессеритки можуть покластися лише на свій вишкіл та інстинкти.

– Принцесо, я знаю, чого ви найбільше хочете від Імператора, – сказав Едрік.

– Хто ж цього не знає? – відповіла запитанням Ірулан.

– Ви хочете бути матір’ю-засновницею королівської династії, – продовжував Едрік, наче й не чуючи її. – Якщо ви до нас не приєднаєтеся, цього ніколи не станеться. Даю вам слово ясновидця. Імператор одружився з вами з політичних причин, але ви ніколи не ділили з ним ложа.

– То ясновидець є ще й вуаєристом, – зітхнула Ірулан.

– Імператор сильніше зв’язаний зі своєю фрименською конкубіною, ніж із вами, – відрізав Едрік.

– І вона не може дати йому спадкоємця, – відповіла Ірулан.

– Розсудливість є першою жертвою сильних емоцій, – пробурмотів Скителі, відчувши, як гнів Ірулан переливається через край, побачивши, що його застереження дало наслідок.

– Вона не може дати йому спадкоємця, – промовила Ірулан, спокійно відміряючи слова, – бо я таємно здійснюю контрацепцію. Це зізнання хотіли ви почути від мене?

– Це не те, про що слід знати Імператорові, – сказав Едрік, усміхаючись.

– Тримаю напоготові призначену для нього брехню, – відповіла Ірулан. – Він може мати правдочуття, але деяким брехням повірити легше, ніж правді.

– Мусите зробити вибір, принцесо, – промовив Скителі, – але збагніть, що цей вибір має стати вашим захистом.

– Пол справедливий зі мною, – сказала вона. – Я сиджу в його Раді.

– Чи за ті дванадцять років, коли ви були його принцесою-консортом, він проявив до вас хоч трохи тепла? – спитав Едрік.

Ірулан труснула головою.

– Він зі своєю простацькою фрименською ордою детронізував вашого батька, одружився з вами, щоб підкріпити свої претензії на престол, але ніколи не коронував вас як Імператрицю, – сказав Едрік.

– Едрік намагається змусити вас хвилюватися, принцесо, – прокоментував Скителі. – Хіба не цікаво?

Вона глянула на лицепляса, побачила на його обличчі зухвалу посмішку та відповіла на неї піднятими бровами. Скителі бачив – тепер вона цілком усвідомлює, що коли покине цю зустріч, підпавши під вплив Едріка, ставши частиною їхньої змови, то ці моменти будуть приховані від Полового ясновидіння. Якщо ж утримається від зобов’язань…

– Вам не здається, принцесо, – спитав Скителі, – що Едрік прибрав собі надто важливу роль у нашій змові?

– Я вже погодився, – сказав Едрік, – керуватися найрозсудливішими рішеннями, запропонованими нашою радою.

– А хто ж вибиратиме, яке з рішень найрозсудливіше? – поцікавився Скителі.