Виталий Забирко - Право наказу

Я сторопіло поглянув на комутатор зв’язку з сектором б-С. Горів зелений, дозволяючий сигнал. І відразу почув, як на іншій частоті бакен-маяк монотонно доповідає:

- ...об’єкт не відповідає. Зважаючи на відсутність дозволу бази на вхід об’єкта в зону експеримент, об’єкт пропонується до анігіляції. До анігіляції залишилось дві хвилини тридцять секунд...

- Сектор 2-А, - спокійно підказав Шеланов.

Справді, на комутаторі зв’язку з сектором 2-А горів червоний попереджувальний сигнал.

- У секторі 2-А, - очевидно, вже не перший раз продовжував доповідати бакен-маяк, - виявлено об’єкт масою 62 тисячі тонн. Швидкість руху-12,8 м/сек. На запит об’єкт не відповідає...

- Увімкни екран, - знову підказав мені Шеланов. - Подивимось, що це за непроханий гість.

Здається, я почервонів. Навіть вуха тачали палати. Тюхтій! Та коли засвітився екран сектора 2-А, я остовпів. Мабуть, Шеланов теж. Хоча не знаю. На потилиці в мене очей нема.

Повільно переміщаючись по екрану, в зону входив пасажирський лайнер.

- До анігіляції залишилась одна хвилина тридцять секунд...

- Що там у вас? - спитав Банконі.

- Мовчати! - несподівано гримнув над моїм вухом Шеланов. - Тиша в ефірі! Припинити всі розмови!

І відразу ж напався на мене:

- Дай же ти нарешті дозвіл на вхід, інакше маяк розстріляє його!

Я квапливо дав дозвіл на вхід лайнера в зону.

- “Градієнт”, відповідайте! - перехилившись через моє плече до самого динаміка селектора, але вже на тон нижче, покликав Шеланов. - “Градієнт”, відповідайте! Чому мовчите? Ви знаходитесь у небезпечній зоні! Відповідайте!

“Який градієнт? - здивувався я. Пасажирський лайнер, що світився майже всіма ілюмінаторами, входив у зону. І лише тут я побачив написану на його борту назву.

- Мовчить, негідник! - лайнувся Шеланов.

- Може, він мертвий? - припустив Банконі.

- Який до біса мертвий! Ілюмінує, наче новорічна ялинка!

- “Градієнт”, відповідайте! - знову закричав Шеланов.

Краєчком вуха я чув, як Банконі про щось перемовляється з Гідасом, і повернувся до екрана сектора 6-С. Бот ЗХ-47, відстрілюючи кріпильну арматуру захватів, відшвартовувався від астероїда.

- Я - бот ЗХ-47, -доповів Банкрні. - Іду на перехоплення лайнера “Градієнт”.

Астероїд хитнуло, і він почав повільно обертатись. Я похолов. Як воно там Гідасові при його потужності гравіполя? Хоча ні. Практично нічого не зміниться - швидкість гальмування залишиться тією ж, лише вдвічі зросте потужність двигуна. Аби захвати витримали. Але, звичайно, вести незбалансований астероїд самому при чотирьох “g” Гідасу буде несолодко...

- Яке ще перехоплення? - вигукнув Шеланов. - Через десять хвилин лайнер буде в діафрагмі!

- Помовч, - спокійно порадив Банконі. - Це моя справа.

Я прикинув відстань і теж зрозумів - не встигне. Навіть долетіти він би не зміг - не вистачало часу на гальмування. Та й яким чином він гадав перехопити лайнер? Адже захвати відстрелені...

Проте в Банконі була на це своя точка зору. Як у того; пілота, що кинув свій лайнер на Сандалуз. “Мухолов” Банконі рвонув з місця і на максимальній тязі пішов по кривій траєкторії на перехоплення лайнера. Напевне, у пілотів це в крові: миттєва оцінка екстремальних ситуацій, і прийняття рішень.

- Що робить, паршивець, - прошепотів Шеланов. - Двигун занапастить...

“Мухолов” стрімко мчав навперейми лайнеру і не думав гальмувати. Шеланов висвітлив на варіаторі траєкторію його руху, і вона затанцювала на екрані, перетинаючись з траєкторією лайнера. Очевидно, Банконі вимкнув комп’ютер бота, який нізащо не допустив би зіткнення.

- Що робить, що робить... - цідив крізь зуби Шеланов. - Таж лайнер спалить його протиметеоритним захистом...

Але Банконі все правильно зробив. Комп’ютер лайнера вирахував, що йому енергетично вигідніше загальмувати, ніж знищити бот, що летів на таран, і він увімкнув гальмівні двигуни.

Вони розминулися біля самісінької діафрагми. “Мухолов” по дотичній пронизав її райдужну оболонку і, втративши прискорення, вискочив з другого боку. Лайнер же, зменшивши швидкість практично до нуля, повільно вповзав у діафрагму.

- Бот ЗХ-47, - уривчасто запитав Шеланов, - що у вас?

- Усе нормально, - бадьоро відгукнувся Банконі. - Двигун згорів. Гальмую аварійним, хімічним. До повної зупинки пального не вистачить.

- Потерпиш, - підкреслено спокійно мовив Шеланов. - Увімкни блок-пеленг, потім як-небудь виловимо тебе..

І тут засвітився центральний екран, на ньому з’явилось юне, майже хлоп’яче обличчя в пілотці капітана вантажно-пасажирського флоту.