Эрнест Клайн - Першому гравцеві приготуватися

А потім я побачив її.

Вона сиділа на кам’яній лаві, втупившись у фонтан. Повернута до мене спиною, голова схилена вниз. Довге чорне волосся розсипалося по правому плечі. Я бачив, як вона перебирала руками на колінах.

Я боявся підійти ближче. Нарешті набрався сміливості заговорити.

— Привіт, — сказав я.

Вона підняла голову на звук мого голосу, але не обернулась.

— Привіт, — я почув її відповідь.

І це був її голос. Голос Арт3 міди. Голос, який я слухав стільки годин. Це додало мені мужності підійти.

Я обійшов навколо фонтану і зупинився прямо перед нею. Почувши, що я підходжу, вона відвернула голову і відвела очі, щоб не бачити мене.

Але я міг бачити її.

Вона виглядала точно як на тому фото. Те ж пишне тіло. Та ж бліда веснянкувата шкіра. Ті ж карі очі і чорного кольору волосся. Те ж саме гарне кругле обличчя з тією ж червоною родимкою. Але на відміну від фотографії, вона не намагалася приховати родимку волоссям. Вона зачесала волосся назад, щоб я її бачив.

Я мовчки чекав. Але вона досі не глянула на мене.

— Ти виглядаєш так само, як я завжди і уявляв, — сказав я. — Прекрасно.

— Справді? — тихо сказала вона.

Вона повільно повернулася до мене, потроху вивчаючи мій вигляд, починаючи з ніг, а потім піднімаючись до обличчя. Коли наші очі нарешті зустрілися, вона нервово посміхнулася.

— Але що ти можеш знати? Ти виглядаєш так само, як я завжди і думала, — сказала вона. — Жахливо огидний.

Ми обоє засміялися, це трохи зменшило напругу в повітрі. Тоді ми дуже довго дивилися одне одному в очі. Я раптом зрозумів, що це було вперше.

— Ми офіційно не знайомились, — сказала вона. — Я Саманта.

— Привіт, Саманто. Я Вейд.

— Приємно нарешті зустріти тебе особисто, Вейде.

Вона вказала на місце поруч з собою і я сів.

Після довгого мовчання, вона сказала:

— То що буде тепер?

Я усміхнувся.

— Ми використаємо виграні грошенята і нагодуємо всіх на планеті. Зробимо світ кращим, чи не так?

— Хіба ти не хотів побудувати величезний міжзоряний космічний корабель, завантажити його відеоіграми, їжею і зручними диванами, і забратися звідси геть? — вона усміхнулася.

— Я не проти. Якщо це означає, що я проведу решту життя з тобою.

Вона сором’язливо усміхнулась.

— Побачимо, — сказала вона. — Ми ж тільки зустрілися.

— Я кохаю тебе.

— Ти впевнений? — її нижня губа затремтіла.

— Так. Абсолютно. Тому що це правда.

Вона усміхнулася, але я також побачив, що вона плаче.

— Вибач, що порвала з тобою, — сказала вона. — Що зникла з твого життя. Я просто…

— Нічого. Зараз я розумію, чому ти так вчинила.

— Справді? — запитала вона з полегшенням.

Я кивнув.

— Ти правильно зробила.

— Ти так думаєш?

— Ми виграли, правда ж?

Ми усміхнулись одне одному.

— Слухай, — сказав я. — Нам не потрібно поспішати. Ти побачиш, що я хороший хлопець, коли ближче зі мною познайомишся. Обіцяю.

Вона засміялася і витерла сльози, але нічого не відповіла.

— Я вже казав, що неймовірно багатий? Звичайно, як і ти, тому це не дуже переконливий аргумент.

— Тобі не потрібно переконувати мене, Вейде. Ти мій найкращий друг. Моя улюблена людина. — Доклавши певних зусиль, вона подивилася мені в очі. — Знаєш, я справді сумувала за тобою.

Моє серце шалено калатало. Я зібрав усю мужність і взяв її за руку. Ми довго так сиділи, тримаючись за руки, впиваючись новим дивним відчуттям дотику.

Через якийсь час вона нахилилася і поцілувала мене. Це було так, як обіцяли в тих піснях і віршах. Це було прекрасно. Наче удар блискавки.

Тоді мені спало на думку, що вперше за весь час, у мене не було абсолютно ніякого бажання повертатись в ОАЗу.

Багато з моїх найближчих людей бачили ранні чернетки цієї книги, і кожен з них приділив мені увагу і підтримку. Висловлюю щиру подяку Еріку Клайну, Сьюзен Сомерс-Віллетт, Крісу Біверу, Гаррі Ноулзу, Амбер Берд, Інгрід Ріхтер, Сарі Саттерфілд Вінн, Джеффу Найту, Гіларі Томас, Енн Miaно, Тоні Найту, Ніколь Кук, Крістін O’Кіф Аптовіч, Джей Сміту, Енді Хауелл та Крісу Фрай.

Я також зобов’язаний Йфату Райс Дженделл, найкрутішому агенту в усьому Всесвіті, якій вдалося здійснити кілька моїх заповітних мрій всього за кілька місяців після нашої зустрічі. Дякую також Стефані Абоу, Ханні Браун Гордон, Сесілії Кемпбелл-Вестлінд і всім крутим людям у «Foundry Literary and Media».

Також вдячний Дену Фарах, моєму голлівудському колезі і Дональду Де Лайну, Ендрю Хаас і Джессі Ерману у «Warner Bros.», за віру у те, що ця книга стане чудовим фільмом.