Пол Стюарт - Північ над Санктафраксом

Здесь есть возможность читать онлайн «Пол Стюарт - Північ над Санктафраксом» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Тернопіль, Год выпуска: 2004, ISBN: 2004, Издательство: Навчальна книга — Богдан, Жанр: Фэнтези, Детская фантастика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Північ над Санктафраксом: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Північ над Санктафраксом»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Один із найгрізніших штормів загрожує знищити летюче місто Санктафракс. Єдиний, хто знає про страшну небезпеку, — юний капітан повітряних піратів Живчик. Але його корабель «Позасвітній гарцівник», потрапивши у саме серце Матері Бур, розлетівся на друзки, членів екіпажу розкидало по Темнолісі, а сам капітан втратив пам’ять. Здавалося, що порятунку сподіватися нізвідки і чудовий Санктафракс, як і весь Світокрай, приречений на загибель…
Ілюстрації Переклав з англійської

Північ над Санктафраксом — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Північ над Санктафраксом», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Плата? — занепокоєно перепитав Живчик.

— Той, хто прибуває сюди, поволеньки зливається з Матір’ю Бур, Живчику, — стиха вів далі батько. — Вона засягає в тебе крізь твої очі, крізь вуха, крізь пори шкіри. Вона наповнює тебе знаннями про саму бурю — знаннями, задля яких санктафракські вчені не шкодували цілих сторіч праці, — та навзамін забирає тебе.

Живчикові перехопило подих:

— Ви хочете сказати, що?..

— Надто довго протримав мене тут штиль, хлопчику мій. І думки довго не затримуються у мене в голові. — Захмарний Вовк махнув блідою, майже прозорою рукою перед Живчиковим обличчям.

— О батьку, — пробуркотів Живчик. — Що це з нею?

— Я щезаю, Живчику, мене поглинає Матір Бур. Найбільше я шкодую за тим, що покинув тебе, щойно ми знайшли одне одного. Та перш, ніж щезнути зовсім, я хотів би дечим із тобою поділитися — дечим, що я спізнав тут. Матір Бур невдовзі повернеться.

— До Світокраю? — вжахнувся Живчик.

— Так, Живчику, — відповів Захмарний Вовк. — Та сама могутня буря, яка колись уперше посіяла життя на землі, вертається назад — це повторюється щокілька тисяч років від створення світу. Вона налетить із відкритого неба, промчить над Багнищем, Присмерковим лісом і сягне найвищої місцини Темнолісу — Верхоріччя. Верхоріччя — не вигадка, — запевнив Захмарний Вовк. — Коли Матір Бур дістанеться туди, вона омолодить його води, Крайріка з нову стане повноводою і могутньою, а енергія Матері розійдеться по всьому Світокраю, несучи нове життя, нові сподівання — то буде новий початок. — Він замовк, і зазирнувши батькові в очі, Живчик добачив у них біль. — Принаймні, — промурмотав Захмарний Вовк, — так мало б статися. Проте є тут одне «але».

Живчик спохмурнів.

— Я не розумію, — зізнався він.

Захмарний Вовк терпляче кивнув головою.

— Коли Матір Бур навідувала Світокрай востаннє, вона легко діставалася Верхоріччя, — пояснив він. — Зараз же на її шляху стоїть перешкода…

— Санктафракс! — осяяло Живчика.

— Санктафракс, — прошепотів Захмарний Вовк, і погляд його затуманився. — Наше летюче місто із золотими шпилями та вікодавніми установами — мій рідний дім ще, коли воно було справді величне… — Він прокашлявся. — Воно лежить просто на шляху бурі. Його знищить енергія Матері Бур, тільки-но вони зустрінуться.

— Але, — почав Живчик.

— Цить! — кволо перепинив його Захмарний Вовк. — Тут взагалі може статися непоправне. Якщо Санктафракс стане на заваді Матері Бур, вона не досягне Верхоріччя і не посіє в ньому нового життя. Води Крайріки тоді висохнуть цілком. А якщо річка пропаде, темрява із чорного серця Темнолісу пліснявою почне вкривати все довкіл, аж поки поховає під собою кожен клаптик Світокраю. — Він звів очі на сина. — Живчику, — звернувся до нього капітан, — Санктафракс не повинен стати на заваді Матері Бур.

— А як я можу цьому зарадити? — вигукнув Живчик, намагаючись відшукати у примарних рисах батькового обличчя бодай якусь відповідь на своє запитання.

— Якірний ланцюг… він тримає летюче місто на одному місці… його треба… відчепити, — пояснив Захмарний Вовк, вичавлюючи з себе кожне слово.

— Відчепити Якірний ланцюг? — Живчиковому подиву не було меж. — Але… але…

— Санктафракс тоді полетить геть і Матір Бур безперешкодно дістанеться Верхоріччя. Світокрай буде врятовано, тільки… — голос його дедалі завмирав. — Ми залишимося без Санктафракса.

На кінці останнього речення усе його тіло взялося сяйвом і спалахами Живчик - фото 26

На кінці останнього речення усе його тіло взялося сяйвом і спалахами.

Живчик похолов і знову здригнувся.

— Що… що ж воно коїться? — затинаючись, поспитав він.

Захмарний Вовк підніс до очей руки і зачудовано дивився, як вони мерехтять, немов складені з міріадів крихітних танцюристих порошинок.

— Ну, от, вона прийшла по мене, — зітхнув капітан.

— Ви це про що? — запитав Живчик. — Хай йому грець, що тут діється?

— Я сказав тобі, Живчику. Надто я тут задлявся, — ледь чутно прошепотів його батько. — Я розчинився у Матері Бур. Ось відкіля я знаю, що спостигне нас незабаром. Та здобувши ці знання, я стратив себе, Живчику. Що яскравіше моє сяйво, то немічніший я стаю. — По тих словах мерехтіння посилилося, і розпізнати в ньому обриси капітана повітряних піратів Захмарного Вовка можна було тільки на превелику силу. — Вона кличе мене до себе. Я мушу тебе покинути, Живчику.

Ні залементував Живчик Я вас не відпущу він спробував узяти батька - фото 27

— Ні! — залементував Живчик. — Я вас не відпущу! — він спробував узяти батька на руки. Та тіло лиш обтікало руки, наче світло. — Батьку! — закричав Живчик.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Північ над Санктафраксом»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Північ над Санктафраксом» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Північ над Санктафраксом»

Обсуждение, отзывы о книге «Північ над Санктафраксом» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x