Джоан Кетлін Ролінґ - Фантастичні звірі і де їх шукати

Фонд «Книжки Гаррі» сприятиме дитячій освіті, боротьбі з дитячим рабством і возз’єднанню батьків та дітей, розлучених війною. Фонд також проводитиме освітню роботу стосовно епідемії ВІЛ/СНІДУ й підтримуватиме дітей, які стали жертвами вибухів мін.

Дуже важливо знати, що кошти на утримування фонду «Комік ріліф» надходять від спонсорів, а отже, жодні адміністративні видатки не покриваються за рахунок грошей, отриманих від громадськості. Це означає, що понад 100% зібраних фондом грошей (враховуючи накопичені відсотки) ідуть на благочинні справи.

Я завжди мала потаємне бажання написати «Фантастичних звірів і де їх шукати» та «Квідич крізь віки», і тому, коли до мене звернувся засновник «Комік ріліфу» Річард Кертіс, я вирішила скористатися цією чудовою нагодою допомогти благодійному фонду, який я завжди підтримувала. Усі, хто взяли участь у здійсненні цього проекту, — видавці, розповсюджувачі, продавці — посприяли тому, щоб відповідна частина виручених від продажу цих книжок коштів поповнила фонд «Книжки Гаррі» організації «Комік ріліф».

Дякую всім, хто купив цю книжку! Щоб дізнатися більше про «Комік ріліф», заходьте на сайт comicrelief.com, стежте за ними у Твіттері (@comicrelief) чи лайкайте їх у Фейсбуці.

Чаклунська рада передувала Міністерству магії.

Виняток було зроблено для привидів, які заявили, що, як мінімум, некоректно класифікувати їх як людських істот, адже вони «своє вже відіснували». Саме тому Стамп утворив три підрозділи Відділу нагляду й контролю за магічними істотами: підрозділ звірів, підрозділ людських істот і підрозділ духів.

Кентаври відмовилися ділити статус «людських істот» з такими створіннями, як фурії й вампіри, заявивши, що вони будуть вирішувати свої проблеми незалежно від чаклунів. Ще через рік з подібною заявою виступили русалії. Міністерство магії вкрай неохоче задовольнило їхні вимоги. Хоча в підрозділі Звірів Відділу нагляду й контролю за магічними істотами існує відомство зв'язків із кентаврами, жоден кентавр ще не скористався його послугами. Фактично, коли у відділі напівжартома кажуть, що когось «перевели у відомство кентаврів», це означає, що ту особу мають невдовзі звільнити.

Усім, кого цікавить докладний опис цього винятково кривавого періоду чаклунської історії, рекомендую переглянути «Історію магії» Батільди Беґшот (В-во «Маленькі червоні книжечки», 1947).

Делегації кентаврів, русаліїв та ґоблінів таки переконали взяти участь у саміті.

Ґобліни його не підтримали.

Бленгайм Сток у книзі «Спостережливі маґли» (1972) стверджує, що деякі мешканці Ілфракума уникли дії масових чар забуття: «Ще й досі один маґл на прізвисько Дерк-шахрай розповідає в барах південного узбережжя про «великого бридкого летючого ящура», що проштрикнув йому надувний матрац».

Читачі, яких цікавить захопливе дослідження цієї сприятливої маґлівської тенденції, можуть звернутися до книжки професора Мордікуса Еґа «Філософія земного: чому маґли воліють не знати» (В-во «Цвіль і Порох», 1963).

Найбільший відділ Міністерства магії — Відділ дотримання магічних законів, якому певною мірою підпорядковуються шість інших відділів, за винятком Відділу таємниць.

Коли якусь ділянку землі роблять знекартленою, її неможливо виявити на жодній карті.

Відомо, що Урік Дивний спав у кімнаті, де було з півсотні його ручних авґурій. Під час однієї неймовірно дощової осені голосіння цих авґурій переконало Уріка, що він помер і став привидом. Подальші його спроби пройти крізь стіни власного будинку призвели до того, що він, як пише його біограф Радольфус Пітіман, «отримав десятиденну контузію».

Див. «Чому я не вмер, коли голосила авґурія» Ґуллівера Покебі (В-во «Маленькі червоні книжечки», 1824).

Звірі, що мають здатність розмовляти людською мовою, зрідка навчаються цьому самостійно; винятком є хіба що джарви. Заборона на експериментальне розведення набрала чинності лише в цьому столітті, тоді як акромантулу було вперше помічено 1794 року.