Олег Авраменко - Первісна. Дорога на Тір Мінеган

Закінчивши говорити, Шайна відчула злість на найстарших сестер, які змусили її викласти цю пропозицію, і водночас — глибоку зневагу до себе за те, що покірливо виконала їхній наказ. Раптом їй спало на думку, що тому вони й надіслали її до Кардуґала, замість просто подякувати за передану від сестри Доріс звістку, а ведення цієї справи покласти на Етне вер Рошін. Яка, до речі, всю дорогу висловлювала незадоволення таким рішенням і залюбки могла проіґнорувати волю найстарших. На відміну від Шайни, що лише недавно стала повноправною сестрою, Етне мала досить досвіду і впевненості в собі, щоб чинити на свій розсуд, як сама вважала правильним. І якщо раніше Шайна ще визнавала за рішенням найстарших певну слушність, то зустріч із Ейрін розвіяла її останні сумніви. Тепер вона була цілком згодна з Етне, котра стверджувала, що Іскра, хоч і не має розуму, а керується лише інстинктами, все ж недарма обрала своїм першим носієм цю дівчину, тому не варто зневажати її вибір.

А проте, Шайні забракло сміливості зробити так, як підказувало власне сумління. Вона слухняно віддала вирішення долі Ейрін на розсуд її батька — який, судячи з усього, був украй заклопотаний забезпеченням спадковості влади і в своїх планах відводив дочці визначальну роль…

Виринувши із задуми, Шайна помітила, що король і чаклун дивляться на неї широко розплющеними очима. Її слова заскочили обох зненацька, вони явно не чекали такого повороту розмови, і якщо майстер Іґан уже встиг обдумати почуте, і в його погляді, спрямованому на Шайну, виразно відчувався німий докір, то Келлах аб Тирнан був просто спантеличений. Він повільно підвівся, помахом руки зупинив чаклуна, який збирався встати слідом за ним, і неквапом пройшовся вздовж глухої стіни кабінету, нервово стиснувши кулаки. Потім зупинився і промовив:

— Відколи я довідався, що Ейрін відьма… вірніше, з тієї самої миті, як у це повірив, я намагався примиритися із втратою дочки. Намагався навіть знайти в цьому певний позитив. Аж тут ви мені кажете, що Ейрін може залишитися… тобто, що я можу залишити її — обманом або силою.

— Тільки обманом, государю, — озвався Іґан аб Кін. — Тільки приховавши від неї правду. Якщо леді Ейрін дізнається про свою Іскру, ви вже нічим її не втримаєте, ніяк не присилуєте до шлюбу. Ну, хіба що знайдете покладливого духівника, зв’яжете їй руки й ноги, та ще й сунете до рота кляп, щоб вона у вирішальний момент не сказала „ні“…

— Годі вже, майстре! — люто зиркнув на нього Келлах. — Гадаєте я цього не розумію? Я добре знаю свою дочку, хоч, може, сама Ейрін вважає, що я не цікавлюся її життям, приділяю їй мало уваги. Я знаю, як вона заздрить Фіннелі, як сумує через відсутність у себе чаклунського хисту.

Майстер Іґан згідливо кивнув:

— Мене також це засмучувало. За складом свого розуму, леді Ейрін просто створена для того, щоб чарувати. Нехай пробачить мені леді Фіннела, та я завжди вважав, що Великий Див звернув свою милість не на ту кузину. Як тепер виявилось, я звинувачував Всевишнього несправедливо, Він у жодному разі не обділив вашу дочку, а просто обрав для неї інше покликання. І я глибоко переконаний, що позбавляти леді Ейрін цього дару буде не лише наругою над нею самою, а й тяжким злочином в очах Творця, нехтуванням Його ясно вираженої волі.

Шайна здивовано глянула на старого чаклуна. Вона аж ніяк не чекала від нього такої запальної промови, оскільки знала, що Іґан аб Кін не надто приязно ставиться до відьом. Про це свідчило як його вперте небажання постачати на Тір Мінеган інформацію про події в Леннірі, так і історія сорокарічної давнини, коли молодий Іґан навчався в Кованхарському Університеті, світовому центрі чаклунства, і там мав вельми неприємний конфлікт з кількома сестрами.

Правильно зрозумівши її погляд, майстер Іґан криво посміхнувся.

— А ви думали, що я стану на іншу позицію, леді Шайно? Чи не тому запросили мене до цієї розмови? Тоді ви припустилися помилки, бо я не вважаю відьом злом, а лише переконаний, що ви забагато на себе берете, намагаючись контролювати чаклунів та чаклунок і надміру втручаючись у справи Північних Королівств. Як гадаєте, чому правителі Півдня досі не натиснули на нашу Духовну Раду, щоб скасувати положення про гріховність застосування та вживання чарів? Вони чудово розуміють, які вигоди принесе їм поновлення співпраці з вами, проте бояться, що поступово ви приберете їх до рук, нав’яжете їм свої правила, обмежите їхню владу, як давно це зробили на Півночі. А що ж до леді Ейрін… Для мене не секрет, чому ваші найстарші не хочуть бачити її відьмою. Їм потрібні сестри, цілковито віддані Тір Мінегану і тільки йому одному, а леді Ейрін, через своє походження та виховання, завжди залишатиметься принцесою Ленніру і в тій чи іншій мірі дбатиме про інтереси своєї батьківщини.