Рік Ріордан - Персі Джексон та Викрадач Блискавок

— Але це нечесно! Дівчинка ні в чому не винна!

Гровер розгублено зволікав, потім спробував пояснити.

— Персі, діти Великої трійці наділені більшою могутністю, ніж решта напівкровок. У них потужна аура та запах, які приваблюють монстрів. Коли Аїд дізнався про дівчинку, він зовсім не зрадів, що Зевс порушив клятву. Аїд закликав найстрашніших чудовиськ з усього Тартару, щоб мучити Талію. Коли їй виповнилося дванадцять, їй призначили охоронця-сатира, але вдіяти нічого було не можна. Сатир спробував провести її сюди разом із ще двома напівроквами, з якими вона заприятелювала. Їм це майже вдалося. Вони пройшли весь шлях до вершини пагорбу.

Він вказав крізь долину на сосну, де я бився з Мінотавром.

— За ними влаштували справжню гонитву з собаками з пекла. Вони вже майже наздогнали їх, як Талія сказала сатиру, щоб він схопив двох інших напівкровок і тікав, поки вона спробує затримати чудовиськ. Вона була поранена, повністю знесилена, але не хотіла жити, як зацькований звір. Сатир не схотів кидати Талію, але йому не вдалося її переконати, тому довелось захищати інших. Талія зустрілася з ворогами віч-на-віч на вершині пагорбу сама-самісінька. Коли вона померла, Зевс пожалів її, перетворивши на сосну. Її дух дотепер допомагає охороняти кордони долини. Ось чому цей пагорб називається Пагорбом напівкровок.

Я довго дивився на сосну вдалині.

Історія, розказана Гровером, викликала в мене відчуття спустошеності, та й провини також. Дівчинка, моя ровесниця, пожертвувала собою заради своїх друзів. Вона сама виступила проти цілої купи монстрів. Порівняно з цим моя перемога над Мінотавром здавалася не такою вже значущою. Я замислився: якби я поводився інакше, чи врятував би маму?

— Скажи, Гровере, — спитав я, — а чи справді існували герої, які вирушали на пошуки близьких до підземного світу?

— Бувало, — відповів він. — Орфей, Геракл, Гудіні.

— А чи хоч раз вдавалося їм повернути кого-небудь із царства мертвих?

— Ні, ніколи. Це майже вийшло в Орфея… Персі, невже ти всерйоз про це думаєш?

— Ні, — збрехав я. — Просто розмріявся. Отже, сатир завжди покликаний охороняти напівбога?

Гровер з острахом поглянув на мене. Мені не вдалося переконати його, що я справді не маю наміру відвідати царство мертвих.

— Не завжди. Під прикриттям ми потрапляємо до багатьох шкіл, намагаючись визначити напівбогів, яким судилося стати великими героями. Якщо ми знаходимо когось із потужною аурою, як у нащадків Великої трійці, ми повідомляємо Хірона. Він намагається стежити за ними, щоб вони не накоїли справді великих дурниць.

— І ти розшукав мене. Хірон казав, що ти думаєш, ніби я можу бути кимось особливим.

Гровер подивився на мене так, ніби я загнав його в пастку.

— Я не… Будь ласка, не думай так. До речі, якщо ти особливий, тобі ніколи не дозволять вирушити на пошуки, а я ніколи не отримаю свого права. Можливо, ти син Гермеса. Або навіть когось із молодших богів на зразок Немезіди — богині помсти. Тож не турбуйся, добре?

Я чомусь подумав, що він переконує не мене, а самого себе.

Того вечора після вечері табір був збуджений значно більше, аніж завжди.

Нарешті прийшов час для захоплення прапора.

Коли тарілки спорожніли, просурмила співоча мушля, і ми всі підвелися зі своїх місць.

Мешканці табору радісно загукали, коли Аннабет і двоє її братів прибігли до трапезної з шовковим прапором. Він був футів із десять завбільшки, сіруватого відтінку, і на ньому була зображена сова над оливковим деревом. Потім з’явилася Клариса зі своїми подружками та іншим прапором такого ж розміру, але кричущо червоним, із зображенням закривавленого списа й кабанячої голови.

Я обернувся до Луки й гукнув крізь гамір:

— То це й є прапори?

— Так.

— Арес та Афіна завжди капітани команд?

— Не завжди, — відповів Лука. — Але часто.

— Отже, якщо інший будиночок захопить один і з прапорів, то ви його перефарбовуєте, чи як?

— Побачиш, — всміхнувся Лука. — Спочатку треба його захопити.

— А ми на чийому боці?

Він хитро подивився на мене, ніби знав щось, чого не знаю я. Шрам на його обличчі у світлі смолоскипів надавав йому розбійницького вигляду.

— Ми тимчасово укладемо союз із Афіною. Сьогодні ж уночі викрадемо прапор в Ареса. Хочеш допомогти?

Виголосили склад команд. Афіна уклала союз із двома найбільшими будиночками — Аполлоном та Гермесом. Щодо привілеїв — час для душу, розклад співів — явно торгувались заздалегідь, щоб заручитися підтримкою.