Валерій Поляков - Щоденники дракона

— Ввійдіть у нашу сім’ю, браття!

Всі дракони, тримаючись на задніх лапах, розгортають крила і співають Формулу Посвячення.

Завіса пурпурового полум'я здіймається аж під стелю велетенського залу. Язики магічного вогню танцюють у такт зі словами заклять, ховаючи від зору присутніх мармурове підвищення. Колір полум’я змінюється від темного оксамиту до світлого золота. Тоді стає білим. Ось проспівано останнє слово. Вогонь затухає. На підвищенні посеред зали стоять троє драконів. Серед них — срібна драконеса. Сонячні зайчики висікають іскри з кожної лусочки її тіла. Діамантові кігті горять, маленькими райдугами. Очі небесно-блакитного кольору сяють, як бризки водоспаду під сонцем. Її розгорнуті крила обіймають двох інших драконів.

Ліворуч неї — Ламеніль. Його срібна луска, як і у дружини, відливає золотом на шиї та грудях. Праворуч, опускаючи додолу очі і намагаючись правою лапою погладити неіснуючу бороду, стоїть Равеш, чиї лусочки світяться червоним золотом. Всі присутні ясно бачать, що його магічного дару вистачило б і на двох. Адже колір шкіри у драконів пов’язано з їхнім потенціалом.

Ревліс вимовляє останнє олово церемонії:

— Ввійдіть до нашого кола, брати! Під вітальні вигуки троє друзів йдуть до виходу. Шум заповнює двір Школи. Такий самий шквал радощів зараз буяє всюди, куди ведеться трансляція цієї події, на заставах, містах промислової зони Асарха, у будинках наглядачів на Лоні.

Тисячі бакалаврів, магістрів, Вчителів, що знаходяться за тисячі кілометрів від Школи, з радістю дивляться на новачків.

Заздрощів серед білих магів не існує. Та й чому заздрити? Кожен знає — чим вищий твій статус, тим більш нещасть зваляться на твою голову. Завжди магістр вийде вперед, прикриваючи собою бакалавра. А Вчитель обох закриє своїми крилами.

Друзі стають на приступках зали. Хор заспівує гімн:

«Вітаємо, браття захисників нових…»

Та друзі вже нічого не чують. Вони зачудовано роздивляються один одного та кожен з них сам себе.

Події, що змальовуються у цьому розділі, мають дві назви. У офіційних витоках вони зафіксовані як «Велика битва драконів». У щоденниках Вчителя Равеша вони йдуть під заголовком «Велика бійка».

Після закінчення експерименту по виявленню сутності «сірого туману» голова Ради чорних — Лувезвель, викликав по відеозв’язку Школу й запросив до розмови Равеша. Розуміючи, якою могутністю наділено юного мага, після того, як не зовсім зрозумілим йому шляхом більша частина знань з чорної магії пройшла з інформаційної системи чорних до мозку Равеша, Лувезвель вирішив, що страшнішої загрози чорні не знатимуть найближчі кілька тисяч років. Та й взагалі, навряд чи коли на Нілмар з’явиться маг, рівний юному гному: отже мета розмови — спровокувати його на зустріч і знищити. Поки у голови Ради, як він сподівався, було достатньо сил. Але було пізно. Справжньої сили Равеша не знав і сам Равеш.

Попереджені супутниковою розвідкою, загони Школи чекали на початок бойових дій. Велика орда чорних драконів зібралася біля виходу одного з тунелів, що виходив у океан біля західного берега Асарху. Мета їх була зрозумілою — захват плацдарму у приекваторіальних областях.

І ось атака розпочалася. Користуючись нічною темрявою, близько трьох сотень чорних злетіли над океаном. Бриючим летом, ледь не чіпляючи верхівки хвиль, їхній загін клином летів на північ, за сотню кілометрів від берега. Та їхні старання були марними. Супутники, на яких працювали датчики, свого часу створені Ламенілем, засікли початок наступу.

Загін Школи піднявся за тривогою. Пояснень ніхто не потребував. Злетівши, дракони світла шикувались у дві колони, розраховуючи зустріти атакуючий клин чорних і вдарити з флангів. Місцем зустрічі було вибрано архіпелаг Альгрів. Місце цілковито пустельне, не дивлячись на величезну кількість риб та молюсків у його водах. З одного боку, заселенню протистояли грізні рифи, з іншого — відсутність гаваней та води.

Дві колони драконів Школи, трохи збільшивши між собою відстань, підлітали до місця майбутньої битви. Третій загін, усього з п’ятдесяти Вчителів, зостався в тилу, готовий знищити окремих чорних, які, можливо, зможуть прорватися далі на північ.

Равеш, Маарісаа та Ламеніль летіли у колоні, що обходила супротивника з заходу, з боку океану. Їх сенсори вже відчували ворога і вони знали, що той відчував їх.

Місце зустрічі було розраховано точно. Попереду, у перших променях сходу, замаячили чорні крапки драконів зла, що летіли назустріч, та острівці архіпелагу, оточені білою піною бурунів на рифах. Атакуючий клин чорних летів, не збавляючи швидкості, у проміжок між колонами Вчителів. І в ту мить, коли ведучі супротивних загонів порівнялися на зустрічних курсах, обидві колони драконів світла круто змінили напрям польоту, звузивши коридор. Зграя чорних опинилася у глибокому мішку.