Джон Толкин - Повернення короля

прибл. 1800

Починаючи з цього часу, нуменорці засновують свої домініони на узбережжях Середзем’я. Сауронова влада поширюється на схід. Тінь його падає на Нуменор.

2251

Смерть Тар-Атанамира. Скіпетр переходить до Тар-Анкалімона. Початок повстання та розбрату між нуменорцями. Приблизно в той самий час уперше з’являються назґули, або Примари Персня, – раби Дев’яти Перснів.

2280

Умбар перетворено на велику нуменорську фортецю.

2350

Збудовано Пеларґір. Він стає основною гаванню Вірних нуменорців.

2899

Ар-Адунахор отримує скіпетр.

3175

Тар-Палантир розкаюється. Громадянська війна в Нуменорі.

3255

Ар-Фаразон Золотий захоплює скіпетр.

3261

Ар-Фаразон вирушає в море й висаджується в Умбарі.

3262

Полоненого Саурона везуть до Нуменору.

3262-3310

Саурон спокушає Короля та зманює нуменорців ідеєю безсмертя.

3310

Ар-Фаразон починає будувати Велику Ескадру.

3319

Ар-Фаразон нападає на Валінор. Повалення Нуменору. Елендил і його сини рятуються втечею.

3320

Заснування Королівств у Вигнанні: Арнору та Ґондору. Розподіл Каменів (дивись Володар Перснів : ч. 2, с. 244). Саурон повертається до Мордору.

3429

Саурон нападає на Ґондор, захоплює Мінас-Ітіл і спалює Біле Дерево. Ісільдур пливе за течією Андуїну на північ – до Елендила. Анаріон захищає Мінас-Анор і Осґіліат.

3430

Утворено Останній Союз Ельфів і Людей.

3431

Ґіл-ґалад і Елендил рухаються маршем на схід до Імладріса.

3434

Війська Союзу перетинають Імлисті Гори. Битва на Даґорладі та поразка Саурона. Розпочато облогу Барад-дура.

3440

Убито Анаріона.

3441

Елендил і Ґіл-ґалад, який згодом гине, перемагають Саурона. Ісільдур забирає Єдиний Перстень. Саурон зникає, а Примари Персня відступають у тінь. Завершується Друга Епоха.

То були роки відцвітання ельдарів. Тривалий час вони пробували в мирі, володіючи Трьома Перснями, тим часом Саурон спав, а Єдиний Перстень було втрачено; втім, ельдари не намагалися творити нічого нового, живучи самими спогадами про минуле. Ґноми причаїлися глибоко в надрах, охороняючи свої сховища з багатством; але коли зло знову заворушилось і на землі вкотре з’явилися дракони, їхні стародавні скарбниці одну по одній було розграбовано, а самі ґноми перетворилися на мандрівний народ. Морія тривалий час була у безпеці, проте число її мешканців скорочувалось, і невдовзі багато просторих чертогів потемніло та спорожніло. Мудрість і тривалість життя нуменорців після змішання їх із нижчими людьми також меншали.

Утім, коли збігла тисяча літ і перша тінь упала на Велике Зеленолісся, в Середзем’ї з’явились істари , чи то пак чарівники. Пізніше мовили, ніби вони прийшли з Далекого Заходу та були вісниками, посланими, щоби кинути виклик Сауроновій владі та об’єднати всіх тих, кому вистачало сили чинити йому опір: однак їм було заборонено протиставляти його владі свою власну чи робити спроби запанувати над ельфами та людьми з допомогою сили чи страху.

Тож чарівники прийшли в подобах людей, хоча ніколи не були молодими, старіли дуже повільно, мали просто золоті руки та кмітливий розум. Рідко кому [56] істари розкривали справжні свої імена, послуговуючись набутими. Двох верховних членів цього ордену (а загалом, кажуть, їх було п’ятеро) ельдари називали Куруніром, «Усевмілим», і Мітрандіром, «Сірим Пілігримом», а люди на Півночі кликали їх Саруманом і Ґандальфом. Курунір часто мандрував сходом, але врешті оселився в Ісенґарді. А Мітрандір підтримував тісну дружбу з ельдарами, мандрував головно Заходом і ніде не затримувався надовго.

Упродовж Третьої Епохи про те, хто охороняв Три Персні, не знав ніхто, крім самих охоронців. Однак, зрештою, стало відомо, що спершу Персні належали трьом найвеличнішим ельдарам: Ґіл-ґаладові, Ґаладріель і Кірданові. Перед смертю Ґіл-ґалад віддав свій перстень Ельрондові, а згодом Кірдан передав свій Мітрандірові. Бо Кірдан бачив більше та далі, ніж будь-хто в Середзем’ї, тому радо вітав Мітрандіра у Сірих Гаванях, знаючи, звідки той прибув і куди повернеться.

– Візьми цього персня, пане, – сказав він, – бо труди твої будуть нелегкі, а він дасть тобі сили здійснити ті діяння, які ти запланував. Адже це – Перстень Вогню, і ним ти зможеш наново розпалити пломінь сердець у нашому світі, який холоне. Що ж до мене, то моє серце – з Морем, і я мешкатиму на сірих його берегах, доки відпливе останній корабель. Я чекатиму на тебе.