Назар Мулик - Кров Дракона. Хто із нас жертва?

Здесь есть возможность читать онлайн «Назар Мулик - Кров Дракона. Хто із нас жертва?» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2019, Издательство: Strelbytskyy Multimedia Publishing, Жанр: Фэнтези, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Кров Дракона. Хто із нас жертва?: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Кров Дракона. Хто із нас жертва?»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Давня та могутня драконяча кров, що тече в жилах Фалміна та його доньки Ельгіди, ось-ось спричинить конфлікт між драконами та чародіями, людьми та нелюдями, який може перевернути вигаданий світ Благандії догори дриґом, а то і взагалі зруйнувати.
Магічний світ стає сильнішим і небезпечнішим для людей та королівств, особливо через свого очільника — Самаеля, чия жага до влади межує лише із його силою. Королі готуються до нових звершень, а люди молять богів про спокій та мир…
Фалмін — вбивця драконів та чоловік із поглядом самої Смерті, зробить усе заради єдиної доньки та її безпеки. Головне питання лише в тому, яку ціну доведеться йому сплатити.

Кров Дракона. Хто із нас жертва? — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Кров Дракона. Хто із нас жертва?», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Дракогор був вже близько. Розмахував перначем, очі його коня засвітилися кольором неба. Фалмін напружився, виставив ліву ногу вперед, знайшовши опору і вже замахнувся мечем, аби підсікти коня.

Цієї навали тобі не спинити. Прийми в себе цю силу, ненависть і відчудження. Прийми. Прийми! Стань одним із нас!

Пернач зі свистом налетів на меча. Цієї миті все потемніло, було відчуття, наче Фалмін падає в чорну діру, яка повністю його всмоктує.

Смерть і Ненависть повисли в повітрі. Вони біжать по небу, розсилаючи своїх вірних слуг. Це дві сестри, які пожнуть криваву данину із цих земель. Приєднайся до нас, стань нами, стань володарем Смерті та Ненависті…

Фалмін винирнув зі сну як із морської хвилі, почав хапати повітря ротом і віддихуватися після видіння. Навколо нього певний час не було нічого, окрім темряви, лише з часом стали видимі казан, печера відьом, відчинені ворота й краєвид із високої гори. Поруч лежали тіла бестій, а голови були складені біля казана.

Чаклун підвівся, хитаючись, намагався знайти опору, але не втримався, зачепився і впав, боляче вдарившись колінами об камінь. Застогнав, проганяючи сліпу лють і ненависть, які чомусь миттєво спалахнули в його тілі.

Фалмін поглянув на небо, здалеку все ще було чутно грім і бурю, які наче велетні крокували землею, змітаючи все на своєму шляху. Він не міг спинити її, був занадто слабким для цього. Але тут перед очима винирнув образ доньки, яка похмуро та налякано дивилася на нього. Ці очі змусили зібрати силу в кулак і підвестися.

Він схопив голову відьми за закривавлене волосся, кинув як і попередню в казан. Всередині щось зашипіло, завищало пискливим голосом, змушуючи мурашок бігати по всьому тілу. Фалмін переборов крик, який почав душити горло, піднявся, чіпляючись за казан і, нахилившись, занурив голову у воду.

— Тату, тату, дивись! — кричала дівчинка, схована у тумані. — Дивись, я тримаю твого меча, бачиш, яка я сильна!

Він поглянув вперед, намагався щось роздивитися. За мить із туману винирнула невисокого зросту дівчина із довгим чорним волоссям і великими синіми, не більше шести років. Вона пробігла повз Фалміна, добігла до струмка і, зачерпнувши своїми біленькими ручками свіжу воду, прийнялася пити. Чаклун похолов, оскільки впізнав цю дитину.

— Тату, дивись, тут риба! Ууу, скільки рибки! — кричала вона пискливим голосом, при цьому радісно сміючись і дивлячись Фалміну кудись за спину. — Дивись, це ж лосось. Так? Лосось?

— Так, доню, це лосось, — почувся чоловічий голос і до дівчинки підійшов чоловік, обличчя якого приховував туман. — Йди сюди, принцесо, а то як мама побачить, то отримаємо ми двоє.

Дівчинка, набравши в ручки води, почала бризкати на чоловіка, який схопив її і усміхаючись почав щіпати. Малеча запищала і хохотала як навіжена, повністю забувши про все на світі.

Фалмін згадав цю мить, яка зачаїлася глибоко в його пам'яті. Одразу збагнув, що все, що зараз довкола нього, це спогади, які загубилися, зникли, пропали, а зараз оживали із новою силою. Згадав також і день, коли це вже відбувалося. Сьомий день народження Ельгіди.

Він поглянув вперед, на пагорб, і між дерев побачив струнку жінку. Обличчя ховалося за довгим хвилястим вогняно-рудим волоссям, а її білі зуби, які були видні при усмішці, сяяли як діаманти на сонячному світлі. Фалмін затамував подих, тому що впізнав свою покійну дружину Катрін.

— Розбишаки, — окликала жінка дівчинку і чоловіка, — ану додому, вечеря вже холоне!

— Мамусю! — кинулася до неї малеча, розбризкуючи ніжками воду із джерельця. Позаду, повільно й розмірено крокував її батько, не зводячи очей зі своєї дружини, яка взяла донькою на руки й махнула йому рукою.

Чоловік хотів піти за ними, але густий туман відгородив його, змусив відступити. Бачив прямо перед собою дракона, який хижими очима дивиться на нього. Поруч виник образ Ельгіди. Вона говорила, плакала, кричала.

— Але я хочу бути поруч!

— Доню, я не можу, це небезпечно.

— Не залишай мене! Благаю!

— Доню, я не можу…

— Благаю, тату…

Він хотів витерти їй сльози, заспокоїти, але не помітив, як над ним нависла якась фігура. Підвів погляд, побачив чоловіка із опущеним на очі каптуром.

— Бідолашний Фалмін. — сказав незнайомий тип похмуро, не зводячи погляду із дівчинки, — Заплутався…забувся…пропав.

Фалмін хотів було відповісти, але тут каптур відкинувся, показавши обличчя.

«Ні, цього не може бути, — промайнула думка в голові чаклуна, — Невже це він, чародій…»

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Кров Дракона. Хто із нас жертва?»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Кров Дракона. Хто із нас жертва?» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Юлия Сергачева - Кровь драконов
Юлия Сергачева
Лоуренс Уотт-Эванс - Кровь Дракона
Лоуренс Уотт-Эванс
Дмитрий Христосенко - Кровь дракона. Остаться в живых
Дмитрий Христосенко
Денис Чекалов - Кровь дракона
Денис Чекалов
Джули Кагава - Кровь дракона [litres]
Джули Кагава
Марина Линник - Кровь дракона
Марина Линник
Валерий Старский - Кровь Дракона
Валерий Старский
Джули Кагава - Кровь дракона
Джули Кагава
Отзывы о книге «Кров Дракона. Хто із нас жертва?»

Обсуждение, отзывы о книге «Кров Дракона. Хто із нас жертва?» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x