Чарлі Джейн Андерс: Усі птахи в небі (ЛП)

Перегрин передавав аматорські відео та супутникові зображення інших місць Глобального Дня Погрому Мілтона, але все було милосердно розмитим: дим і тіла, які спотикаються у вогні, і хтось стріляв, тримаючи на собі портативну версію антигравітаційної установки. Ще один землетрус вдарив по його кістках, — тоді, коли Патриція стрибала мотоциклом між руїнами церковного притулку для бідних, використовуючи зруйнований дах як дорогу.

"Тотальний Деструктор" пересувався вулицею Місіонерів, усі його шість ніг знаходилися у відмінному балансі, незважаючи на руїни з каменю. Лоуренс відразу відзначив відмінну роботу рук Танаа — це павук був сексуальний, як пекло, рухи його тіла були маже ідеальними, але це було до того, як він побачив трупи. Там, в руїнах останнього хорошого бару у місті, були покручені залишки цього японського хлопця, Кавасіми (костюм Армані, який вперше виглядав менше, ніж ідеальний). І меншого ростом Тейлора, на зламаному паркувальному лічильнику, з розтрощеною грудною кліткою. Він був нерухомий, але рухався, коли його підкидав землетрус. Потім хмара диму закрила їх.

Коли Патриція повернула на вулицю Місіонерів, Лоуренс побачив номер 2333 — це була третина вулиці, де стояв старовинний торговий центр, за Зеленим Крилом якого ховалася небезпека, крім того, половини будівлі просто не існувало. Передні стіни та більшу частину інтер'єру просто зрізали. Ніби хтось зробив масивний укус. Ви могли бачити відкриті балки, опори і виступи на зрізаних стінах, і навіть зношені кінці килимових покриттів. Будівля осіла під нерівним кутом до землі. Коли вони наблизились, з одного з передніх шипів ТДС вилетіло полум'я, неприродно яскраве, кольору апельсинової содової.

Якась істота вилізла з ями, яка була перед містком на 2333. У всякому разі, людина. Чоловік був покритий з голови до ніг чимось блідо-коричнево-зеленим, як зацвілиий хліб, і у Лоуренса зайняло трохи часу, щоб зрозуміти, що це був Ернесто, без усі чарів та заклинань, що його захищали. Ернесто вийшов на тротуар і шукав щось органічне, щоб використати як зброю — траву, що проростає через цемент, дерева в металевих клітках, але вся територія була зачищена ТДС. Антигравітаційний промінь звільнив його від ваги, і Ернесто почав підніматися вгору швидше, ніж Прия. А потім зник. Земля здригнулася знову, а шум пробився до барабанних перетинок Лоуренса навіть крізь шолом.

Все це сталося у той час, як Патриція наближалася до ТДС на їхньому мотоциклі. Вона притормозила з поворотом і Лоуренс вилетів у купу сміття, з колінами до обличчя. Коли він виліз з купи мішків, стягнув шолом і подивився вперед, мотоцикл уже їхав сам по собі, а Патриції ніде не було. BMW вдарив ТДС по одній з телескопічних ніг і відскочив, крутячи колесами у повітрі. ТДС рухався, шукав цілі, виконував бездоганні переміщення, але Лоуренс ніде не бачив Патриції.

Вона несподівано з'явилася на боці ТДС, балансуючи на руках і ногах на корпусі, напевне шукаючи там слабке місце. Патриція досягла з'єднання між ділянками панцира і сегментованої шиї і злегка сконцентрувалася. Вона не виглядала людиною, яка тільки що спостерігала, як вмирають всі її товариші, а скоріше як акушерка, яка виконує складне завдання, дістаючи дитину за ускладнених обставин. Її плечі напружились, а рот скривився вбік, а потім обидві її незахищені руки увішли всередину мілтонової машини-вбивці.

Вона отримала удар струмом. На мить вона стала жорсткою, а потім епілептиком, коли по ній пройшлися тисячі вольт. Але продовжувала копати далі, поки не знайшла правильного біта схеми.

ТДС хитався назад і вперед, намагаючись скинути її. Один з його лазерів стріляв біля неї, але не міг повернутися настільки, щоб її дістати.

Вона знайшла те, що шукала, і навіть обсмаживши свою шкіру, як до гарячого посуду, вона посміхнулася. Тоді зосередилася сильніше, і одна блискавка зірвалася вниз з верхніх шарів атмосфери, проникаючи туди, куди Патриція її скерувала — глибоко всередину ТДС.

Машина хитнулася набік, так що Патрицію зсунуло з неї і вона приземлився спиною на зубчастий шматок бетону з чавкаючим звуком. Машина упала на дорогу, підібгавши всі ноги під себе.

Лоуренс побіг до Патриції, розмахуючи руками і перестрибуючи перешкоди. Через сичання газу в повітрі його жалюгідної лайки зовсім не було чути, але його очі були сфокусовані на лежачому тілі з хребтом, опертим на грубу шпору тротуару. Будь ласка, будь ласка, будь ласка, будь в порядку, я віддам все, чим володію, великим або маленьким. Він прокручував це в своїй голові, коли перестрибував уламки сірого та чорно-червоного кольору. Він був настільки жорстоким з нею години тому, але тепер відчував у своїх ватних колінах та тремтячому тазу, що історія його життя зрештою була спільною історією з Патрицією, до кращого чи до гіршого усе йшло, і якщо вона закінчила своє життя, його історія теж закінчиться.