Олег Авраменко - Заборонені чари

Маріка притулилася до нього й гірко зітхнула.

— Я вже вирішила, брате. Я згодна стати королевою Ібрії. Це мій обов’язок — і перед нашим князівством, і перед родом Конорів.

Стен ніжно обняв її за плечі.

„Тепер зрозуміло,“ — подумав він. — „Ти таки закохана в цього Кейта. Тому й згодна вийти за Флавіана — не з бажання, навіть не з обов’язку, а зі страху. Ти боїшся, що інакше не стримаєш себе, скоришся своїм почуттям і накоїш дурниць… Бідолашна моя сестричко!…“

Кейт так і не зрозумів, щó розбудило його серед ночі — чи то сторонній звук, чи інстинктивне передчуття небезпеки. Хоч там як, а прокинувся він дуже вчасно.

Щойно розплющивши очі, Кейт помітив у вікні рух. Якась тінь затулила яскраві зорі в чистому літньому небі, а за мить він збагнув, що це чоловіча постать.

„Грабіжник?…“ — не злякався, а радше здивувався він і запитав уголос:

— Хто ви? Що вам треба?

Незваний гість не зрозумів слів, мовлених англійською, проте його реакція на них не залишала жодних сумнівів, щодо мети цих нічних відвідин. Він спритно зіскочив з підвіконня і кинувся просто до ліжка. От тепер Кейта охопив страх — бо грабіжник попрямував до Джейн, переплутавши в темряві, з якого боку долинав голос.

Згодом Кейт не раз дякував долі, що тоді не гаяв часу на роздуми, а діяв на чистих рефлексах. Посунувшись уперед, він міцно вхопив сестру за талію і потяг її разом з ковдрою на себе. Ривок вийшов таким сильним і різким, що обидва звалилися на підлогу — на щастя, ліжко було невисоким, а ковдра і килим на підлозі пом’якшили їхнє падіння. Джейн, яка прокинулася ще від братових слів, нарешті второпала, що їм загрожує небезпека, і пронизливо закричала, вказуючи пальцем на вікно, куди ліз іще один грабіжник.

Тем часом Кейт простягнув руку і схопив свій шокер, якого щовечора перед сном клав на свою тумбу. Згодом, коли все скінчилося, він подумав, що слід було зробити це відразу, а ще трохи поміркувавши, дійшов висновку, що вчинив цілком слушно, коли кинувся передовсім рятувати сестру. Грабіжник був озброєний довгим гострим ножем і становив загрозу навіть непритомним, бо міг за інерцією впасти на Джейн і поранити її, а то й убити.

Коли шокер опинився у Кейтовій руці, перший грабіжник заскочив на ліжко і готувався знову накинутись на них, а другий майже забрався на підвіконня. Джейн продовжувала верещати; у відповідь на це зовні загавкали собаки.

Кейт без роздумів двічі вистрілив. Шокер було налаштовано на вузький кут розсіювання, проте обидва постріли влучили в ціль. Перший грабіжник розтягся поперек ліжка долілиць, а другий на мить завмер на підвіконні, потім похитнувся й випав з вікна на вулицю. Джейн нарешті замовкла, але від її вереску Кейтові трохи заклало вуха, тому він не розчув звуку падіння.

Собаки гавкали аж заливалися. Кейт виплутався з ковдри, для зайвої певності вгатив у грабіжника на ліжкові ще один розряд з шокера і, не зводячи настороженого погляду від вікна, допоміг підвестися сестрі.

— Ти не забилася? — спитав він.

— Н-ні, в-все г-гараз-зд, — відповіла вона з заїканням.

Кейт підійшов до вікна і, тримаючи напоготові шокер, обережно визирнув назовні. З даху звисала товста мотузка з вузлами. Він схопив її і рвучко смикнув. Мотузка була вільна від додаткового тягаря.

Кейт уже сміливіше висунувся з вікна. Другий грабіжник нерухомо лежав унизу на бруківці, розкинувши руки й підвернувши під себе одну ногу. Він був або непритомний, або мертвий. І найпевніше, останнє.

„Отак убивають із несмертельної зброї,“ — байдуже подумав Кейт. Він не почував ні жалю, ні радості. Він був цілковито спустошений, неспроможний на вияв жодних емоцій, окрім єдиної — величезного полегшення від того, що вони з Джейн залишилися живі. Тільки це було важливим, а решта, включно з долею грабіжників, його нітрохи не займало.

Одне з вікон навпроти відчинилося, і звідти визирнули чоловік та жінка. Побачивши нерухоме тіло на бруківці, вони одночасно спрямували свої погляди на Кейта. Недбалим помахом руки він привітав їх, наче старих знайомих, і відійшов від вікна.

Джейн і далі стояла біля ліжка, важко дихала й дивилася на непритомного грабіжника. Вона тремтіла всім тілом і тихесенько схлипувала. Після деяких вагань Кейт обійняв сестру і погладив її по голові.

— Заспокойся, люба. Все вже минулося. Тепер усе гаразд. Ми перемогли.

— Т-так, з-вич-чайн-но, — відповіла Джейн, зарившись обличчям на його грудях. В дитинстві її довго лікували від заїкання і врешті вилікували, проте від сильного хвилювання вона знову починала заїкатися — лікарі запевняли, що це не страшно.