Олег Авраменко - Заборонені чари

Побачивши Маріку, хлопець тепло всміхнувся і сказав:

— Вітаю, Маріко. Я вже зачекався тебе.

Кейт Волш був одним з небагатьох її тутешніх знайомих, хто правильно вимовляв її ім’я. Маріці це подобалося. А втім, їй подобалося в ньому не лише це.

— Привіт, Кейте, — відповіла вона, зачиняючи за собою двері. — Давно приїхав?

— Десь годину тому. Шукав тебе, але ніхто, включно з Алісою, не знав, де ти. Лише Браєн припустив, що ти, можливо, знову замкнулась у бібліотеці. От я й вирішив зачекати тут.

— То це ти стукав? — навмання запитала Маріка.

— А ти чула?

— Так, — збрехала вона. — Але не знала, що це ти. Думала, хтось із обслуги чи екскурсантів, і не хотіла відволікатися.

— Я називав себе.

— Даруй, я не розібрала. Двері дуже щільні. — Маріка відчула, що останній арґумент прозвучав не дуже переконливо, і поквапилася змінити тему. — А з якої нагоди ти так вирядився?

Завдяки своєму аристократичному вихованню і вродженому тонкому смаку, вона швидко розібралася в усіх нюансах тутешньої моди і непомильно відрізняла вишукано-скромний одяг від просто скромного.

По всьому було видно, що Кейт чекав на це запитання. Його усмішка стала аж надто приязною, і Маріка відразу збагнула, що Кейтова відповідь їй геть не сподобається. Так воно й сталося.

— Мої батьки запрошують тебе до нас на вечерю. Сьогодні. Вони хочуть познайомитися з тобою.

Маріка тихо зітхнула. Кейт уже не вперше намагався заманити її до себе додому. Останнім часом це стало в них на зразок ритуалу: щоразу вона відмовляла йому, а натомість погоджувалася піти з ним до ресторану, в оперу чи в театр. Проте зараз усе було серйозніше — запрошення виходило не від Кейта, а від його батьків, які з цієї нагоди напевно перепланували свій день. Відмовляти їм було дуже незручно — і Кейт, без сумніву, розумів це.

— Навіщо ти вплутав своїх батьків? — докірливо мовила Маріка. — Здається, ми давно все вирішили. Між нами лише дружба — і більше нічого.

— Ми нічого не вирішували, — м’яко, але з упертими нотками в голосі заперечив він. — Це ти так вирішила.

— А ти погодився зі мною.

— Я просто підкорився твоєму рішенню, — сказав Кейт і взяв її за руку. Від його ніжного доторку Маріка мало не затремтіла. — Та це була лише тимчасова поступка. Я не збираюсь задовольнятися нашими теперішніми стосунками.

„Не зміг узяти штурмом, виріши брати осадою,“ — скрушно подумала Маріка. Віднедавна вона почала боятися, що довго не протримається.

— І тому ти покликав на допомогу батьків?

— Аж ніяк. Це цілком їхня ініціатива. — Кейт знову всміхнувся. — І їх можна зрозуміти. Вони обоє, а особливо мама, дуже хочуть побачити дівчину, яка зводить мене з розуму.

— Ти сам зводиш себе з розуму, — гостро сказала Маріка. — Не перекладай з хворої голови на здорову.

Вона познайомилася з Кейтом близько року тому, під час його чи то третіх, чи то четвертих відвідин Норвіка. Він був старшим братом Джейн, Алісиної подруги (можливо, вже колишньої подруги, бо три місяці тому вони остаточно розсварились і відтоді більше не спілкувалися). За фахом Кейт був істориком, готувася до здобуття ступеня доктора філософії і спеціалізувався на Шотландії часів Реформації. Тому Джейн познайомила його з сером Генрі МакАлістером, у чиєму родинному архіві зберігались унікальні документи тієї доби. Проте після знайомства з Марікою, Кейтів інтерес до Норвіка перестав носити суто академічний характер. Він часто приїздив сюди, сподіваючись знову побачити її, і хоч це йому вдавалося вкрай рідко, Кейт не мав наміру відступати. Він швидко здобув прихильність сера Генрі, налагодив дружні стосунки з Алісою і став бажаним гостем у домі МакАлістерів. А чотири тутешні місяці тому, коли Маріка з братової згоди оселилася в Норвіку, його наполегливість зрештою було винагороджено.

Тепер Маріка ніяк не могла уникнути зустрічей з Кейтом. Та й, чесно кажучи, не хотіла їх уникати. Їй подобалось його товариство, з ним було приємно спілкуватися, вона почувала задоволення навіть від самої Кейтової присутності, і що далі, то дужче її вабило до нього. Останнім часом Маріка почала розуміти, що колишні братові підозри, попри її щиру впевненість у їхній безпідставності, так були справедливими. Вона відмовлялася виходити за Флавіана не лише через свої стосунки з Алісою; на те були й вагоміші причини. Мало не з першої їх зустрічі Кейт припав їй до душі, і поступово Маріка, сама про це не здогадуючись, закохалася в нього…