Урсула Ле Ґуїн - Чарівник Земномор'я

Либонь, зустріч із Тінню стала занадто сильним потрясінням для юного чаклуна. Широко розплющивши очі, Гед із безтямною відчуженістю дивився на світ. Ні ран, ні інших слідів боротьби на його тілі не було. Хлопець міцно стискав у руці тисову патерицю, яка тепер уже не світилася. Він так нічого й не сказав другові. Просто лежав на дні човна, обхопивши щоглу і не звертаючи уваги на Ветча, котрий підняв вітрило, намагаючись упіймати північно-східний вітер.

Невдовзі стемніло, а відтак небо осяяла місячна повня. Гед підвів очі, втупивши погляд у світило, і знову завмер. Він довго дивився на небо, а тоді звівся на ноги, тримаючи свою чарівну патерицю так, як воїн тримає бойового меча. Дивлячись другові прямо у вічі, Гед широко посміхнувся і сказав:

— Естаріоле, нарешті з Тінню покінчено! Тепер я зцілився й отримав свободу!

До цієї миті Ветч стежив за другом із тривогою та жахом, не знаючи до пуття, як завершилася сутичка на потойбічному острові. Він не мав певності у тому, що Гед залишився людиною, а тому тримав напоготові якір, налаштувавшись пробити дно і потопити човен, щоби не привезти у земноморські гавані зло, котре, як він побоювався, заволоділо тілом друга. Але тепер, коли Ветч почув голос Геда, його сумніви розвіялися — він зрозумів, що йдеться не про поразку і не про перемогу. Гед назвав Тінь своїм Істинним ім'ям, пізнавши таким чином своє неподільне і єдине "я". Він повернув собі цілісність, став повноцінною людиною. Тепер Гед був самим собою і міг жити власним життям, не наражаючись на небезпеку стати рабом чужої волі. Відтак він уже ніколи не буде знаряддям руйнування, болю, ненависті та пітьми...

У баладі "Створення Еї", яку вважають найдавнішою піснею людства, є рядки:

Голосно співаючи цю пісню, Ветч стояв біля стерна, прямуючи на захід наввипередки з холодним вітром Відкритого моря, що дихав їм у спину.

Мандрівники пливли вісім днів, а потім — іще вісім, аж поки перед ними не з'явилася земля. Їм не раз доводилося вдаватися до магії, щоби перетворити морську воду на прісну. Вони навіть пробували рибалити, промовляючи заклинання, однак улов був мізерним, бо риба у Відкритому морі не знає своїх Істинних імен, а тому й не зважає на чари...

На крилах чарівного вітру вони дісталися мети за три дні; натомість, щоб добратися назад, їм знадобилося шістнадцять днів.

Досі ще ніхто не повертався додому з Відкритого моря. Але двом молодим чаклунам, які на простому човні серед зими вирушили у далекий похід, надзвичайно пощастило. Їм вдалося уникнути сильних штормів; крім того, керуючись лише компасом і зіркою Тольбеґрен, вони зуміли не збитися з курсу.

Додому хлопці поверталися, обійшовши з півночі острови Аставель, Далекий Толі і Снеґ. А до берега "Світозор" уперше пристав аж на південному мисі острова Копіш — звідти до Іфішу було вже рукою подати. Тож небавом, коли земля почала занурюватися у тихі вечорові сутінки, човен з відважними мандрівниками увійшов у гавань Ісмаї.

От-от мав випасти сніг. Прив'язавши човна до причалу, друзі рушили вгору вузькою вуличкою, що спиналася до Ветчевого будинку. Їхні серця аж тьохкали, коли вони переступали через поріг затишної оселі. А коли назустріч їм вибігла Тростинка, ніхто вже навіть не намагався приховувати радісних сліз...

* * *

Якщо Естаріол Ісмайський дотримав слова і склав пісню про перший подвиг Геда, то вона, на жаль, не збереглася до наших днів. Натомість у Східних широтах побутує легенда про човен, який потрапив на мілину посеред океанської безодні. Мешканці Іфішу вірять у те, що човном керував Естаріол; остров'яни з Току вважають, що трафунок стався з двома купцями, яких штормом закинуло далеко у Відкрите море, а от на Холпі вам розкажуть про холпійського рибалку, котрий так і не зміг зрушити свого човна з невидимих пісків і досі блукає серед потойбічних дюн.

Збереглося також кілька уривків із пісні про Тінь — вони, немов ті дерев'яні уламки, носилися від одного острова до іншого, не маючи ні початку, ні кінця, доки, зрештою, не розсипалися на порох А втім, у легендарних "Подвигах Геда" ви не знайдете жодної згадки ні про подорож на край світу, ні про зустріч Геда з Тінню — адже всі ці події сталися ще на самому початку його героїчного життя, перед славнозвісною мандрівкою на Драконові Пасовища, перед походом до Гробниць Атуану за каблучкою Ерет-Акбе і, зрештою, перед тим, як він повернувся на Роук і став Архімагом Земномор'я...