Тетяна Винокурова-Садиченко - ЖАРТ. Із життя психів

Здесь есть возможность читать онлайн «Тетяна Винокурова-Садиченко - ЖАРТ. Із життя психів» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Львів, ISBN: , Издательство: Кальварія, Жанр: Фэнтези, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

ЖАРТ. Із життя психів: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «ЖАРТ. Із життя психів»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Все дуже просто. Дівчина чекає на янгола. Янгол шукає дівчинку. Вона не знає, що їй потрібен янгол, вона носить у кишені зламане люстерко, товаришує із своїм другим «я», виховує гремліна та вчить теорію відносності. Все дуже складно: янгол не може вийти з психіатричної лікарні, бо його крила зламані. Все дуже заплутано: психіатричною лікарнею подорожують привиди, а лікар і сам не відмовився б навідати психіатра.

ЖАРТ. Із життя психів — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «ЖАРТ. Із життя психів», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

- А що ти можеш сказати з приводу Ісуса Христа?

Янгол звів очі догори, прошепотів щось сам собі. Схоже, ніяк не міг згадати, звідкіля йому знайоме це ім’я. Нарешті згадав.

- А, цей хлопчина… Непоганий був чоловік. Та з’явився невчасно. Теж, мабуть, дзеркало барахлило.

- Що барахлило?

- Дзеркало. - Тоном: а що тут незрозумілого?

Гаразд. Дзеркало так дзеркало. У Янгола на цих дзеркалах був іще один пунктик, та Василь Анатолійович ніяк не міг зрозуміти, в чому саме він полягає. Повернімося до Ісуса.

- Людиною був? Але ж його вважають Богом…

- По-перше, людям треба вірити у щось, що до них близько, що вони розуміють, по-друге, іншим людям, більш розумним, потрібно керувати за допомоги цієї віри, а по-третє, Василю Анатолійовичу, ми пропустимо обід за вашими теологічними пошуками.

Лікар мало не вилаявся. Так о-он воно що! То це, виявляється, його теологічні пошуки, то це, значить, він напав на бідолашного пацієнта, прагнучи будь-що розвести філософію!

Янгол, видно, помітив щось у його обличчі. І знову посміхнувся, - швидко, спалахом.

Інка (2)

Підперши кулачком щічку, Інка сиділа в бібліотеці та вряди-годи тяжко позіхала. Конспект не йшов, просто не ліз далі в голову, та й годі. Цей стан їй був знайомий. Це просто означало, що сьогоднішню свою норму вона вже проковтнула, вивчила.

А навіщо вчити? Щоби пізнати? Вона вже давно замислювалася над тим, чи вірною дорогою йде. Надто вже тяжке все це, забагато його й чомусь усе таке складне… Ясно, що мета її вірна. Пізнати Всесвіт. Це ніякому обговоренню не підлягає. Та наскільки вірними є засоби? Їй не подобалося, ой, як не подобалося все це. Якісь теорії, складні, та врешті-решт зрозумілі, й одразу ж виноски, поправки, винятки, окремі випадки, адже багато явищ у ці теорії просто не вкладаються. Ну, не може все бути настільки складним, і що далі, то складніше. Може, вихідні дані неправильні? Може, треба змінювати самі теорії? А виходить так, як у неї з конспектом і з сумкою. То лінується нову сумку купити, то просто не встигає, то грошей чортма… А як щось не сходиться, то це - побічний ефект, це - особливий випадок, цим ми нехтуємо, а ось це виникає один раз із ста, тому це взагалі не описуємо. Так негарно, так невірно… А як? Такий спосіб - єдиний, і час показує, що краще за нього не вигадати. З нашою моделлю мислення. Якщо ж модель мислення спробувати змінити… А як це, Інко? Вирощувати особистості в інкубаторі, нічому їх не вчити, нічогісінько не показувати, може, й не говорити з ними? Тоді щось докорінно зміниться? Та навряд. Тоді просто якихось дебілів отримаємо. Загалом, Інка вважала, що людина або тупа, або розумна від народження. Тут усе залежить від генів, від їх комбінації. Бо якщо намагатися вчити тупу людину, то на крайняк вона виросте ходячою енциклопедією (от, наприклад, Хімік), здатності ж мислити в неї не побільшає. А що таке розумність? Це та сама модель, якої ми зараз хочемо позбутися, так, Інко? І як же ми її позбудемося, якщо вона - від народження? І, якщо все це вірно, то наскільки добре бути розумним? І чи добре взагалі? І чи потрібно взагалі? Інка вважала себе дуже розумною. Якщо не геніальною. (Зоряна хвороба? Що ви! Справді великі люди від неї не страждають.) І раніше була впевнена, що це добре, та зараз трохи розгубилася.

Вона рішуче закрила зошит і знову почала зосереджено запихати його до сумочки. Подивилася на годинник: ще дві години. Ще на дві години потрібно себе чимось зайняти. От клятий конспект! І хто ввів у моду такі маленькі сумочки? Вуха повідривати! Що ж, Інко, здається, ті дві години ти будеш зайнята лише цією справою…

Нарешті! Вжжжик! Замкнула блискавку. Вийшла надвір, закурила. Яке ж у підлітків тяжке життя, коли подумати, тяжке й нудне. А як роблять його ненудним, то частенько відгрібають по голові…

У дорослих життя нудне, тому що вони вважають це необхідністю. Або ж просто звикли. Та чому діти повинні жити так, як дорослі? Й за будь-яке відхилення від норми (в Інки це пізнання, у когось - неформальство, у когось - нічні дискотеки, у когось - музика; це їхнє життя, це їхній маленький власний зміст, чому їх позбавляють його, повільно, впевнено, вперто, холодно, не розуміючи і не намагаючись зрозуміти?) - за будь-яке відхилення від норми почувати провину. Інка закинула сумку на плече і рушила вперед. Бібліотека була розташована біля парку. Цим парком можна було прогулятися й досхочу понудьгувати.

Та понудьгувати не вийшло. Раптом на лавочці побачила Ерастовича. Й не просто Ерастовича, а Ерастовича з якоюсь незнайомою тіткою. Картина вийшла досить цікава: Інка, яка повинна бути у школі, з цигаркою в зубах, і Ерастович, який повинен бути на роботі, а замість того обіймається з тіткою. Коли перший шок минувся, Ерастович непомітно підморгнув Інці. От свинюка, ще й морга! Інка спершу зблідла, потім почервоніла, потім показала Ерастовичу середній палець, рвучко розвернулася і пішла геть. Цікаво, як він пояснить цей мовчазний діалог тітці? Коз-зел!

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «ЖАРТ. Із життя психів»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «ЖАРТ. Із життя психів» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Наталья Винокурова - Ущипни меня. Сказка на ночь
Наталья Винокурова
Володимир Дрозд - Життя як життя
Володимир Дрозд
Тетяна Винокурова-Садиченко - МИ
Тетяна Винокурова-Садиченко
Тетяна Винокурова-Садиченко - Ілюзія
Тетяна Винокурова-Садиченко
Тетяна Винокурова-Садиченко - Жарт другий. Квіт папороті.
Тетяна Винокурова-Садиченко
Наталья Винокурова - Совсем не страшно в темноте
Наталья Винокурова
Мирослав Сивицький - Жартівники
Мирослав Сивицький
Наталья Винокурова - Паучище
Наталья Винокурова
Майя Винокурова - Проклятие
Майя Винокурова
Отзывы о книге «ЖАРТ. Із життя психів»

Обсуждение, отзывы о книге «ЖАРТ. Із життя психів» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x