Олег Авраменко - Коли дивишся в безодню

Беатрисі здавалося, що за ці чотири роки вони з Марком подорослішали щонайменше років на шість, а може, й на всі вісім. Особливо важким був їхній перший рік, і Беатриса не заздрила меншій сестрі, якій ще належало пройти через цю каторгу. На щастя, батьки виховали Ребеку серйозною, відповдальною й самостійною дівчинкою, а саме цих рис Беатрисі з Марком дуже бракувало на початку навчання в школі. Зате їх було двоє, їм допомагав тісний емоційний зв’язок, властивий багатьом чаклунам-близнюкам, у найважчі моменти вони підтримували одне одного і ніколи не почувалися самотніми. Зокрема завдяки цьому (а ще, звичайно, через їхню обдарованість), навчання давалося їм легше, ніж більшості школярів, вони незмінно були серед найкращих учнів і мали всі шанси після закінчення школи вступити до вельми престижної Мерадорської академії — найкращого на всіх Гранях вищого учбового закладу для юнаків та дівчат з проміжним чаклунським даром. Дехто з випускників школи Ільмарсона навіть продовжував своє навчання в інквізиторських академіях, але ні Марк, ні Беатриса туди не прагнули. У свої тринадцять років вони вже цілком усвідомлювали, що, незважаючи на весь свій розум, попри всі свої безсумнівні таланти, завжди залишатимуться білими воронами в середовищі учнів, яким пощастило успадкувати від батьків сильний, інквізиторський дар. (Цей дар по-науковому ще називали домінантним, а слабкий, відунський — рецесивним, хоча обидва терміни були невдалі, бо, за великим рахунком, усі чаклунські здібності є рецесивною спадковою ознакою…)

— Річ у тім, Бекі, — тим часом пояснював меншій сестрі Марк, — що всі основні тракти прокладено не просто по старих Гранях, а по дуже старих, які більше не обертаються довкола осі і завжди повернені до сонця одним своїм боком. На таких Гранях усі Вуалі давно припинили дрейфувати і змінювати форму, а якщо над латкою день, то так буде завжди, і погодні умови, як правило, залишаються незмінними. Саме тому такі Грані найкраще підходять для трактових шляхів.

Беатриса хотіла була додати, що крім цих, є ще ціла низка інших критеріїв, за якими обирають маршрут при прокладанні трактів, але потім передумала. Сестра вже й так отримала чимало нової інформації для роздумів, і не варто було зайве веревантажувати її подробицями.

І справді, Ребека більше не розпитувала про трактові шляхи, а знову заговорила про школу. Щоправда, час від часу вона відволікалася, щоб з братовою допомогою визирнути з карети й подивитись, як тракт змінює свій напрям, а потім знову поверталася до розмови про шкільні порядки, про те, як знайти підхід до різних учителів, про найпоширеніші злі жарти та розіграші, що ними старші учні зустрічають новачків і називають це посвяченням до шкільного братства або сестринства. За останні два місяці, поки тривали літні канікули (у північній півкулі Торніна літо припадало на кінець календарного року), Ребека багато дізналася про свою майбутню школу, і Марк з Беатрисою сподівалися, що це знання бодай трохи полегшить її перші кроки в новому, вже майже дорослому житті.

Так минули наступні чотири години подорожі. Марк, Беатриса та Ребека саме обговорювали, чи робити їм зупинку на обід в одному з придорожних трактирів, чи сьогодні обійтися взятими з дому харчами, коли карета вповільнила свій хід, потім стала рухатися ривками, а врешті-решт зовсім зупинилася. Спершу вони не надали цьому значення, бо короткі затримки на трактах були не рідкістю, і, видобувши з-під сидіння кошик з їжею, стали викладати з нього пакунки.

Тим часом карета продовжувала стояти, навіть не намагаючись зрушити з місця, а зовні лунали дедалі роздратованіші голоси. Трохи занепокоєний Марк вирішив з’ясувати, в чому річ, скочив на сидіння, висунув голову крізь люк на даху карети і подивився вперед, де приблизно за чверть милі від них височів черговий портал.

Саме там, за всіма ознаками, і стався затор. Колона нерухомого транспорту вишикувалася до самого порталу, а вершники та пішоходи, лавіюючи між каретами, фурґонами та возами, ще продовжували рухатися до арки, проте, наскільки міг бачити Марк, зупинялися перед нею й далі не проходили.

Рух зустрічною смугою також припинився. Щоправда, повз них ще проїздили повільні важкі фургони і проходили піші подорожні, але з-під арки вже ніхто не з’являвся.

Поруч з Марком на сидіння стала Беатриса. Сестрина голова ледве сягала люка, тому він обхопив її за талію і без особливих зусиль підняв на цілий фут.