Філіп Пуллман - Магічний ніж

— Вони вже вдруге пролітають над нами, — сказав Груман. — Де ми, вони не знають, але знають, що ми десь неподалік.

За хвилину в тому напрямку, куди полетів цепелін, вони побачили якесь мерехтіння. Воно було не таким яскравим, як блискавка, але тривалішим, і Лі зрозумів, що це освітлювальна ракета.

— Докторе Груман, нам краще загасити багаття, — сказав він, — хоча воно було дуже доречним. Гадаю, тканина намету досить цупка, але хто знає? А тепер, мокрий чи сухий, але я спатиму.

— Вранці ви будете сухим, — пообіцяв шаман. Він узяв жменю вогкої землі та загасив багаття, а Лі, насилу вмостившись у крихітному наметі, заплющив очі.

Його сни були дивовижними й дуже яскравими. Якоїсь миті йому здалося, що він прокинувся та бачить, як шаман сидить, схрестивши ноги, а полум'я швидко поглинає його плоть — невдовзі на його місці сидів лише білий скелет у купці димуватого попелу. Стривожений, Лі подивився на Гестера, але його небагатослівний деймон міцно спав, такий уразливий і тихий — чого ніколи не бувало, коли сам він не спав. Отже, це був лише сон, і в цьому сні він не спав. Відчуваючи всю незвичайність ситуації, Лі Скоресбі ліг поруч із зайцем, і йому снилося, що він лежав так доволі довго.

У центрі іншого сну також був Груман. Лі здалося, що він бачить, як шаман трясе облямовану пір'ям тріскачку і наказує якійсь істоті підкоритися йому. Потім Лі відчув нудоту — він побачив, що цією істотою була одна з бачених ними сьогодні примар. Вона була високою та майже невидимою і викликала в Лі таку відразу, що йому аж скрутило нутрощі, і він ледь не прокинувся в холодному поті. Але Груман без страху давав їй указівки, і вона дійсно не завдала шаману жодної шкоди — уважно вислухавши його, вона, як мильна бульбашка, піднялася вгору та пройшла крізь брезент намету.

Тоді ця знесилююча ніч увійшла в нову стадію — він був у кабіні цепеліна та спостерігав за пілотом. Насправді він навіть сидів у кріслі другого пілота, і вони дрейфували над лісом, уважно спостерігаючи за сплетінням гілок і листям унизу. А потім у кабіні з'явилася та примара.

Як це часто буває уві сні, Лі не міг ані крикнути, ані ворухнутися, але добре відчував увесь жах, котрий охопив пілота, коли той побачив, що з ним відбувається.

Примара нахилилася над чоловіком та притиснула до нього те, що було її обличчям. Його деймон-зяблик затріпотів, пронизливо заверещав та спробував вирватися, але лише упав, напівживий, на панель приладу Пілот повернув обличчя до Лі та простяг йому руку, проте Лі не мав сили ворухнутися. Страждання в очах чоловіка вивертало його єство: примара висмоктувала з чоловіка щось справжнє й живе, і його деймон ледве стрепенувся та видав високий крик — але було видно, що це лише агонія.

За мить зяблик зник, однак пілот був ще живий. Його очі стали туманними та тьмяними, а рука, котру він тягнув до Лі, із глухим стуком упала на важелі керування цепеліном. Він був живим, але водночас і неживим: його охопила байдужість до всього.

І Лі залишалося тільки сидіти та безпомічно спостерігати, як цепелін летить назустріч скелястому обриву перед ними. Пілот напевно це бачив, однак його ніщо не цікавило. Охоплений жахом, Лі втиснувся у крісло, але нічого не відбулося, і в мить удару він вигукнув: «Тестер!» — та прокинувся.

Він був у наметі, йому нічого не загрожувало, а деймон м'яко покусував його за підборіддя. Шаман сидів, схрестивши ноги, але Лі із трепетом відзначив, що його деймона-яструба не було в наметі. Безперечно, цей ліс був лихим місцем, повним нав'язливих мар.

Потім він усвідомив, що хоча багаття вже давно згасло, а в лісі панувала непроглядна темрява, побачити шамана йому дозволяє якесь світло. Від стовбурів дерев та нижньої поверхні листя відбивалося далеке мерехтіння, і Лі відразу зрозумів, що це було: його сон був не зовсім сном, бо цепелін дійсно врізався в гору.

— Чорт забирай, Лі, ти тремтиш, мов осиковий листок. Що з тобою? — пробурчав Тестер, прядучи довгими вухами.

— Хіба ти не бачив той сон, Тестере? — спитав аеронавт.

— Це був не сон — ти бачив справжні події. Якби я знав, що ти ясновидець, то вже давно б вилікував тебе від цієї недуги. Забудь про це, добре?

Лі почухав потилицю, а Тестер поворушив вухами.

А потім, без найменшого проміжку, Лі Скоресбі побачив, що летить у повітрі поруч із деймоном шамана, яструбом на ім'я Саяна Кетора. Він перебував поруч із деймоном іншої людини, далеко від свого власного, і усвідомлення цього пронизало його дивовижною сумішшю вини та задоволення. Вони ширяли в бурхливих потоках повітря над лісом — наче він сам був птахом, — і Лі озирнувся та побачив, що темне повітря тепер трохи наповнене мертвотно-блідим світлом повного місяця, який час від часу визирав крізь дірку в завісі хмар і заливав верхівки дерев сріблом.