Крістофер Паоліні - Ерагон

— Але чому його скалки нікого не поранили? — здивувався хлопець.

— Я загальмувала вибух, — пояснила дівчина. — Інакше б він тебе вбив.

— Ви всі й так ледь не загинули, — втрутилась Анжела. — Якби не я…

— Чи довго я тут лежу? — раптом схаменувся Ерагон.

— Усього півтори доби, — відповіла знахарка. — Тобі пощастило, що я була поруч, інакше ти одужав би не так швидко. Може, десь за півроку… Якби взагалі одужав…

Скинувши ковдру, хлопець крутнувся на місці, аби поглянути на спину. Але Анжела його зупинила.

— Ерагоне, — лагідно сказала вона. — Моя сила не така, як у Арії, до того ж я лікую травами. Тому, будь ласка, не рухайся так різко.

Збентежений хлопець обережно обмацав собі боки, потім спину… Зненацька його пальці торкнулися твердого рубця, який залишився на місці рани. Відмітина, подарована йому Смерком, тяглась від правого плеча аж до лівого стегна…

— Так, це жахлива ціна за перемогу, — співчутливо сказала Арія.

— Тепер ти схожий на мене, — посміхнувся Мертаг.

Ерагона охопило сум’яття, і він заплющив очі. То що, тепер він каліка? Та раптом у його голові зринуло видіння. «Юначе, думай про те, чого варта твоя перемога, — згадав він слова Скорботного Мудреця. — Ти позбавив землю зла. Крім тебе, цього ніхто не міг би зробити. Іди до мене, Ерагоне, і почуєш відповіді на всі свої питання».

— Я прийду, — прошепотів юнак. — Я скоро прийду…

Оскільки Ерагон ще не надто добре володіє прадавньою мовою, ми подаємо його слова з певними змінами, щоб урятувати читача від жахливої граматики юнака, але слова інших героїв наведено без жодних змін.

Ай варден абр ду Шуртугалс гата ванта — Вершник-охоронець просить дозволу увійти

Айдайль — ранкова зоря

арджет — срібло

Аржетлам — срібна рука

Атра гул ай ун іліа тотр оно ун атра он о вейс сколір фра ротр! — Хай удача та щастя будуть завжди з тобою і оберігають від негараздів!

Бойтк Істалрі! — Спопелити вогнем!

брісінгр — вогонь

Вайзе хейл! — Зцілися!

вардени — охоронці

вірда — доля

вьондр — тонка рівна палиця

гарізла — світло

Гат ан рейза ду ракр! — Об'єднайтесь і покличте туман!

гедвей ігназія — сяюча долоня

Гойлот ду кніфр! — Затупити лезо!

Делой мой! — Земле, змінися!

делойс — рослина з фіолетовими квітами та зеленим листям

джиєрда — бити

Джиєрда тейра калфіс! — Переламайте їм ноги!

«Доміа абр Вірда» — «Вищість долі» (назва книги)

драс — місто

драумр копа — зважати на сновидіння

Ду Вельденварден — Ліс-охоронець

Ду Врангр Гата — Звивиста стежка

Ду грінд хойлдр! — Тримати ворота!

«Ду Сільбена Датія» — «Подих туманів» (назва пісні)

Ду Сундавар Фреор — Смерть Тіней

Едоксіл — Непереможний

Ейта! — Лети собі!

Маній! Вірда! Хугін! — Пам’ять! Доля! Думка!

Мої стенр! — Каменю, змінися!

Нагз рейза! — Підняти ковдру!

Остато Четова — Жалобна сага

Ріствакбейн — Місце скорботи (частку «бейн» ми зустрічаємо

і в назві столиці Імперії Урубейн, вона означає сум та скорботу)

сейтр — відьма

Скулблако, ека целобра оно ун онр Шуртугал не хайна. Атра носу вайсе фрісай! — Драконе, я шаную тебе й не хочу завдати шкоди ані тобі, ані твоєму вершникові. Будьмо друзями!

Стенр рейза! — Підняти камінь!

Тверр стенр ун атра ека хорна! — Пройди крізь каміння і дай мені почути!

тріста — бити; підминати

Тріста делой! — Зрушся, земле!

туата ду оротрім — приборкання мудрості дурня (один із рівнів навчання вершників)

Фетрблака, ека веонхата нейат хайна оно. Блака еом йет лам! — Пташко, я не зроблю тобі нічого злого. Сідай мені на руку!

Хелгрінд — Ворота Смерті

Шуртугал — вершник дракона

Аз кнурл деімі лано! — Слідкуй за каменем!

Вол Турін — Нескінченні Сходи

Ісідар Мітрім — Зоряний Сапфір

Коста-мерна — Нижня заводь (назва озера)

Тронжхейм — Шолом Велетня (назва міста-гори)

Фархтен Дур — Наш Батько

Ітро Жада — Доля Повстанця