Стівен Кінг - Пісня Сюзанни. Темна вежа VI

Здесь есть возможность читать онлайн «Стівен Кінг - Пісня Сюзанни. Темна вежа VI» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2010, ISBN: 2010, Издательство: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Жанр: Фэнтези, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Пісня Сюзанни. Темна вежа VI: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У продовженні легендарного циклу Роланд Дескейн та його ка-тет продовжують пошуки Темної вежі, але цього разу ще й Сюзанни — чорношкірої учасниці ка-тету з білими ногами — та її маляти. Потрапляючи у різні світи та часи, вони намагаються з’ясувати, який же з них є справжнім і хто ховається під титулом Багряний Король. Та сюжет виходить за рамки самої книги — герої починають шукати свого бога, який створив їх, — автора Стівена Короля-Кінга. Що буде, коли вони його знайдуть?..

Пісня Сюзанни. Темна вежа VI — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать
Мія сказала Балакати буде легше а також все буде швидше і чесніше якщо ми - фото 11

Мія сказала:

Балакати буде легше… а також все буде швидше і чесніше, якщо ми робитимемо це сам на сам.

— Яким це чином? — спитала Сюзанна.

Ми перенесемо палавер до замку, — відповіла Мія. — До Замку-на-Хаосі. В бенкетну залу. Ти пам’ятаєш бенкетну залу?

Сюзанна кивнула, проте невпевнено. Її спогади про бенкетну залу лише нещодавно відновилися, а отже, залишалися неясними. Та вона й не шкодувала за ними. Мія там годувалася… ну, доволі пожадливо, якщо не сказати більше. Вона їла з багатьох тарілок (здебільшого беручи їжу пальцями) й пила з багатьох склянок, і говорила до багатьох фантомів багатьма позиченими голосами. Позиченими? Який там чорт позиченими — краденими. Два з них Сюзанна надто добре знала. Один — знервований і доволі пиндючний — був «світським» голосом Одетти Голмс. Другий — «мені-на-все-начхати» — гарчанням Детти. Схоже було, що злодійка Мія хоч чимось поживилася у кожному куточку особистості Сюзанни, і якщо вже повернулася завжди роздратована й готова будь-кому в сраку вгризтися Детта Волкер, то завдячувати цьому треба великою мірою саме цій непроханій чужинці.

Стрілець мене бачив там, — сказала Мія. — І хлопець теж.

А потім після паузи:

Я їх обох знала раніше.

— Кого? Джейка і Роланда?

— Атож, обох.

— Звідки? Коли? Як тобі це…

— Тут ми не можемо балакати. Прошу. Давай підемо десь, у більш приватну обстановку.

— Десь, де є телефон, ти це маєш на увазі? Щоб твої друзі могли тобі подзвонити?

— Відомо мені дуже мало, Сюзанно з Нью-Йорка, та хоч би як його не було замало, гадаю, тобі варто послухати.

Сюзанна визнала її правоту. І хоча їй не хотілося, щоб Мія це зрозуміла, вона також воліла б якнайшвидше забратися з Другої авеню. Звичайному перехожому плями на її сорочці можуть здатися кавою або кремом, але сама Сюзанна надто добре пам’ятала, що воно таке: не просто кров, а кров хороброї жінки, котра стояла на смерть, захищаючи дітей свого міста.

Та ще ці торби, розкидані довкола її ніг. Чимало колись вона надивилася нью-йоркських фолькен з племені торбарів, аякже. А зараз сама почувається волоцюгою, і відчуття це не з приємних. Тебе ростили для кращої долі, як зазвичай приказувала її мати. Кожного разу, як хтось йшов тротуаром або через цей крихітний парк і кидав на неї погляд, їй кортіло сказати тій людині, що вона, попри свій вигляд, зовсім не божевільна, хоч в неї й зашмарована сорочка, брудне обличчя, надто довге й розкуйовджене волосся і нема при ній дамської сумочки, ось тільки три торби валяються біля ніг. Атож, вона бездомна — чи є хто безпритульніший за неї, бродяги не лише без даху, а й поза межами самого часу? — проте цілком при здоровому глузді. Здоровий глузд її погоджувався з тим, що їй таки варто побалакати з Мією, аби дійти розуміння того, що тут наразі відбувається, так, вона з цим погоджувалася. Але бажалося їй набагато простішого: помитися, перевдягтися у свіжий одяг і хоча б якийсь час побути не на виду в людей.

Ти з тим же успіхом можеш собі забажати місяць з неба, любонько, — промовила вона до себе… і до Мії, якщо Мія її слухала. — Приватність коштує грошей. Ти в тій версії Нью-Йорка, де один-єдиний гамбургер може коштувати цілий долар, як не безумно це звучить. А ти не маєш жодного цента. Лише з десяток вигострених тарілок і якусь магічну кулю. І що ти тут робитимеш?

Не встигла вона зайти далі у своїх розмірковуваннях, як Нью-Йорк зник і знову вона опинилася в Печері дверей. У свій попередній візит вона ледь зауважила довкілля — тоді керувала Мія, і вона вельми поспішала, лаштуючи собі прохід крізь двері, — але тепер все там було ясним. Там був панотець Каллаген. А також Едді. І брат Едді, в якомусь сенсі. Сюзанна чула голос Генрі Діна, що допливав з глибин печери, насмішкуватий і водночас переляканий.

— Я в пеклі, братику! Я в пеклі і не можу тут дістати собі дози, а винен в усьому ти!

Дезорієнтація Сюзанни була ніщо, порівняно з тим, як її розсатанив цей нахабний, уїдливий голос.

— Ледь не у всьому, що траплялося поганого з Едді, винен ти! — заволала вона тому голосу. — Ти всім зробив би послугу, померши в юності, Генрі!

Присутні в печері навіть не озирнулися на неї. У чому справа? Хіба вона з Нью-Йорка перестрибнула сюди тодешем заради забави? Якщо так, чому вона не чула дзвоників?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI»

Обсуждение, отзывы о книге «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x