Стівен Кінг - Пісня Сюзанни. Темна вежа VI

— Мою яйцеклітину.

— Твою яйцеклітину.

— Коли мене було зґвалтовано у кам’яному колі.

— Правду кажеш.

Сюзанна сиділа замислившись. Нарешті підвела очі.

— Здається мені, я казала правду й щодо іншого. Тобі вона тоді не сподобалась, та й тепер навряд чи будеш рада її почути, а втім, дівчино, ти ж просто нянька.

Цього разу Мія не збурилася. Лиш усміхнулась.

— А в кого не припинялися менструації, хоча й нудило вранці? У тебе. А хто зараз має отакенне черево? Я. Якщо хтось і був із нас нянькою, Сюзанно з Нью-Йорка, так це ти.

— Як таке могло бути? Ти знаєш?

Мія знала.

Дитя, так сказав Волтер, буде передаватися у Мію, клітина по клітинці, як факс передається слово по слову.

Сюзанна було відкрила рот, аби сказати, що вона не знає, що таке факс, але тут же його й закрила. Вона вловила суть сказаного Мією, і цього було достатньо, щоб сповнити її жахливою комбінацією з благоговіння й люті. Вона була вагітною. Насправді, в повному значенні цього слова, навіть зараз. Але дитину

(передавали факсом)

у Мію. Починався цей процес швидко, а тоді уповільнився, чи навпаки — починався повільно, а тепер прискорився? Либонь, останнє, подумалось їй, бо з плином часу вона дедалі менше відчувала себе вагітною. Живіт, що було почав трохи випинатися в неї, знову став майже пласким. І тепер вона зрозуміла, чому вони з Мією відчували однаковий потяг до малюка: фактично він однаково належав їм обом. Передавався, немов та… кров від донора донору.

От лише, коли в тебе беруть кров, аби влити її комусь іншому, в тебе питають на це дозволу. Якщо це роблять лікарі, звісно, а не якісь вампіри отця Каллагена. Ти набагато ближча саме до останніх, Міє, хіба ні?

— Наука чи магія? — спитала Сюзанна. — Котра з них допомогла тобі вкрасти в мене дитину?

Мія, почувши ці слова, трохи почервоніла, але, коли знову обернулася до Сюзанни, в очах її світився спокій.

— Не знаю, — сказала вона. — Радше суміш того й іншого. І не варто тобі лицемірити. Він зараз у мені , а не в тобі. Він годується від моїх кісток і крові, не від твоїх.

— Ну то й що? Ти гадаєш, від цього щось змінилося? Ти його вкрала, зробила це за допомогою брудного чародія.

Мія несамовито замотала головою, волосся розметалося перед її обличчям.

— А що, ні? — перепитала Сюзанна. — Тоді як так виходило, що це не ти їла жаб з болота і поросят просто зі свинарника і ще бозна-яку гидоту? Як так виходило, що тобі треба було вигадувати всі оті нісенітниці про бенкети в замку, де ти удавала, ніби їси? Коротше кажучи, моя солоденька, як так вийшло, що твій малюк годувався крізь моє горло?

— Бо… бо… — очі Мії, Сюзанна це бачила, сповнилися слізьми. — Бо тут зіпсовані землі! Випалені землі! Тут пройшла Червона Смерть, тут край Дискордії! Я не могла б прогодувати мого малюка звідси!

Сюзанна погоджувалась з тим, що відповідь логічна, але не вважала її достатньою . Це також розуміла Мія. Тому що хлопчик Майкл, перфектний хлопчик Майкл був зачатий тут, він зростав тут, він виглядав чудово, коли Мія востаннє його бачила. І якщо вона аж так була себе певна, чому сльози стояли в її очах?

— Міє, вони хочуть тебе надурити з твоїм малюком.

— Ти не можеш цього знати, не муч мене!

— Якраз я знаю.

І вона таки знала. Але не мала доказів, чорт забирай! Як можна довести правильність відчуття, навіть такого потужного, як у неї?

— Флеґ… Волтер, якщо тобі так більше подобається… він обіцяв тобі сім років. Тепер Сейр каже тільки п’ять. А якщо ти прийдеш у той Діксі-Піґ, а вони там вручать тобі сертифікат ДОЗВІЛ НА ТРИРІЧНЕ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ ДІЙСНИЙ ЗА НАЯВНОСТІ ПЕЧАТКИ? Ти й з цим погодишся?

— Такого не буде! Ти така ж зловредна, як і та, інша. Заткнися!

— Ти ще маєш нахабство називати мене зловредною! А сама ніяк не дочекаєшся, коли ж у тебе народиться малюк, котрий мусить убити власного тата.

— Мене це не обходить.

— Ти в цілковитому сум’ятті, дівчинко, між тим, що тобі хотілося б, аби трапилося, і тим, що справді трапиться . Звідки ти можеш знати, чи не збираються вони його вбити, перш ніж він зробить перший подих, посікти й згодувати тим байстрюкам Руйначам?

— Стули свою… пельку!

— Чим не супер’їжа? Таке от остаточне завершення всієї справи?

— Стули пельку, я сказала , ЗАТКНИСЯ!