Річард Адамс - Небезпечнi мандри

— Не бійся — тепер з вами я! — гордо сказав Кучма.

— Радники дуже мудрі й хитрі!

— Наших їм не перехитрувати! У нас є набагато мудріші за них кролі, повір мені! Оусла Ель-аграйри, незгірш! Але скажи: чи давно з вами Нельтільта?

— Ні, вона народилася тут, у «Лівій задній». Вона смілива, але молода й дурна. Її тішить, що всі бачать, як вона дружить із бунтівницями. Вона й не тямить, що робить чи що таке Рада. Це для неї мов цікава гра: дражнити офіцерів і все таке. Одного дня вона таки накличе біду на наші голови! Їй не можна довіряти ніяких таємниць.

— А чи багато кролиць у цій мітці захоче втекти з нами?

— Грайр! У нас дуже багато незадоволених. Але ж, Тлайлі, таємницю можна буде розкрити їм тільки перед самою втечею. Не лише Нельтільта — у нас ніхто не вміє тримати язика за зубами, а вивідачів тут повно! Тільки ми двоє повинні скласти план утечі, й поділитися ним можна хіба з Сесусіннан. А коли приспіє час, ми з нею враз усіх зберемо скільки треба!

Кучма зрозумів, що натрапив, сам того не сподіваючись, на надійного й розумного друга, ладного і здатного взяти на себе частину його тягаря. Саме такого друга він потребував найдужче!

— Отже, я доручаю тобі вибрати кролиць, — сказав Кучма.

— А коли ми втечемо?

— Краще тікати після заходу сонця, і що швидше, то краще. Ліщина й інші зустрінуть нас і відіб’ють будь-який патруль. А головне — на нашому боці битиметься той птах! Таке й не снилося генералові Звіробою!

Хізентлай знов замовкла, й Кучма, в душі радіючи і захоплюючись нею, зрозумів, що вона обдумує його план, шукаючи, чи немає в ньому прорахунків.

— Але скількох кролів може подужати той ваш птах? — сказала вона нарешті. — Невже він прожене їх усіх? Це буде велика подія, і будь певен, Тлайлі, сам генерал поженеться за нами з добірним загоном! А ми не зможемо довго бігти. Вони не загублять нашого сліду й рано чи пізно наздоженуть нас.

— Кажу тобі, наші друзі перехитрують і Раду, й Звіробоя. Чи ти бачила коли річку?

— А що таке річка?

— От бачиш! Це довго пояснювати. Але обіцяю тобі, що нам не доведеться бігти далеко. Якщо Оусла дожене нас, ми вмить щезнемо у них з очей!

Вона мовчала, й Кучма додав:

— Повір мені, Хізентлай! Клянусь тобі своїм життям: ми зникнемо з-перед їхніх очей! Я нічого не вигадую, не обманюю тебе.

— Якщо ти помиляєшся, Тлайлі, то можна буде тільки позаздрити тим, хто загине швидкою смертю! — сказала вона нарешті.

— Ніхто не загине! Мої друзі придумали таку витівку, що й сам Ель-аграйра нею пишався б!

— Якщо ти плануєш втечу на вечір, — сказала Хізентлай, — то це має статися не пізніше ніж завтра чи післязавтра. Через два дні наша мітка втратить право на вечірній сильфлай. Ти це знаєш?

— Так, я чув про це. Отже — завтра! Навіщо відкладати надовше? Але тут іще є одна справа: треба прихопити з собою Чорнобіля.

— Чорнобіля? Та його ж охороняє Оуслафа!

— Знаю. Через нього ми ризикуємо ще більше, але я вирішив забрати його з собою. Ось як ми це зробимо. Увечері, коли мітка вийде на сильфлай, ви з Сесусіннан згуртуйте кролиць довкола себе — всіх, кого ти вибереш, — і будьте напоготові. Я зустрінуся з птахом далі на лузі й скажу йому, щоб він напав на вартових, як тільки він побачить, що я побіг у нору. Тоді я швиденько розправлюся з Чорнобілевою сторожею — вони ж не сподіватимуться нічого подібного! За хвилину я його визволю, і ми з ним приєднаємося до вас. Зчиниться страшенна метушня, ґвалт, а ми скористаємося цим і втечемо. Птах нападатиме на кожного, хто спробує переслідувати нас. Затям: біжимо до великої залізничної арки. Друзі вже чекатимуть там. Ви тільки біжіть за мною, а я показуватиму дорогу.

— Може, капітан Горицвіт ходитиме з патрулем.

— Ну й нехай собі!

— Чорнобіль може розгубитись, не побігти зразу. Злякається, як і його сторожа.

— Чи не можна якось попередити його?

— Ні! Сторожа весь час коло нього, й на сильфлай його водять окремо від усіх.

— І скільки ще йому так мучитись?

— Коли його покажуть кролям усіх міток, Рада його стратить!

— Тоді вирішено. Я не втечу без нього!

— Тлайлі, ти дуже хоробрий! Але тут потрібна ще й хитрість! Завтра від твоєї спритності буде залежати все. Пам’ятай, я вручаю тобі життя моїх подруг!

— Може, ти бачиш якісь прорахунки в моєму плані?

— Ні! Але я всього тільки слабка кролиця, що ніколи не бувала за межами Ефрафи… Що коли скоїться щось непередбачене?

— Ризик є ризик! Хіба ти не хочеш утекти звідси й зажити разом із нами на високих пагорбах?