Крістофер Паоліні - Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри

Коли височезний ургал підійшов до Насуади, вона відчула, як під її ногами здригнулась земля. Гарцхвог тим часом звів своє кістляве підборіддя, відкашлявся, згідно з традицією його раси, і спокійно мовив:

— Що сталося, леді Нічні Кроки? — Його мова була спотворена страшенним акцентом і формою щелеп, через які він кепсько вимовляв більшість слів, тож Насуада не одразу зрозуміла його питання.

— Чорт забирай, я теж хотів би почути пояснення, — озвався Орин, чиє обличчя почервоніло від роздратування.

— І я так само, — підтакнув Нархейм.

Насуада обвела їх схвильованим поглядом і тут-таки подумала, що це, певно, перша мить за останні кілька тисяч років, коли представники стількох рас Алагезії зібрались разом на мирну розмову. Бракувало лише разаків, але ніхто б із присутніх, будучи при здоровому глузді, ніколи б не наважився запросити цих зловісних потвор на їхню секретну нараду. Трохи помовчавши, дівчина показала рукою на Сапфіру й сказала:

— На всі питання відповість вона.

Щойно останній із глядачів залишив галявину, на ній враз здійнялася курява, оскільки Сапфіра зробила кілька потужних змахів, аби сповільнити свій політ перед приземленням. Невдовзі всі її чотири лапи торкнулися землі, й довкола розлігся глухий гул. Роран і Катріна хутко відв'язалися від сідла й злізли на землю.

Зробивши крок уперед, Насуада пильно глянула на Катріну, бо їй страх як кортіло побачити, яка жінка змогла надихнути чоловіка на такі безумні подвиги. Молода обраниця Рорана мала бліде, виснажене обличчя, волосся кольору міді й таку бруднючу та подерту сукню, що цієї миті не можна було напевне сказати, як та виглядала від самого початку. Але навіть не зважаючи на той жахливий слід, що залишило на Катріні тривале ув'язнення, Насуада збагнула, що дівчина була досить привабливою, хоч про неї, напевно, й не складали віршів поети-співці. Тим не менше, її погляд приховував у собі якусь незбагненну силу, й Насуада майже не сумнівалася, що якби Роран потрапив до ворожого полону, то Катріна теж змогла б підняти селян Карвахола й повести їх далеко на південь, до Сурди, воювати на Палаючій рівнині, а потім поспішити до Хелгрінда, щоб урятувати свого коханого. Навіть помітивши Гарцхвога, Катріна не виказала свого хвилювання й спокійно стояла поруч із Рораном.

Роран вклонився Насуаді й королю Орину.

— Моя пані, — мовив він, страшенно збліднувши, — ваша величносте, дозвольте вас познайомити, це — моя наречена Катріна.

Катріна тут-таки присіла перед ним у низькому реверансі.

— Ласкаво просимо до варденів, Катріно, — мовила Насуада. — Ми багато чули про тебе від Рорана, а пісні про його любов до тебе вже виспівує весь табір.

— Дуже просимо, — додав від себе Орин, — справді, дуже просимо.

Насуада помітила, що король дивився тільки на Катріну, як, зрештою, й усі присутні чоловіки разом із гномами. Розглядаючи їхні заворожені обличчя, дівчина була впевнена, що їхні побратими дізнаються про чари Катріни ще до початку ночі. Адже зважаючи на те, що зробив заради неї Роран, для решти воїнів вона була не просто привабливою жінкою, а справжньою красунею. І якщо такий лицар, як Роран, стільки витримав заради неї, то вона була того варта.

Катріна зашарілася й, посміхнувшись, мовила:

— Дякую.

Вираз її обличчя був водночас збентежений і гордий, наче вона тільки зараз збагнула, який герой її Роран і як їй пощастило, що він зволив завоювати саме її серце серед безлічі жіночих сердець Алагезії. Він цілком належав їй і був її найбільшим скарбом.

На мить Насуада відчула себе страшенно самотньою. «Як би мені хотілося, щоб у мене було те саме, що й у них», — подумала дівчина. Проте статус та обов'язки Насуади не дозволяли їй плекати жіночих мрій про романтику, весілля й купу діточок. Одне-єдине, на що вона могла сподіватися, так це шлюб із кимось, хто міг би покращити долю варденів. Часом Насуада думала, що може вийти заміж за Орина, однак їй не вистачало духу натякнути на це королеві гномів. Урешті-решт, Насуада поки що не скаржилась на власну долю, тому без жодних заздрощів просто раділа за Рорана й Катріну. Зараз вона переймалася лиш одним — війною проти Галбаторікса, і їй було не до таких дурниць, як весілля. Адже одружується майже кожен, але не кожен може розпочати нову еру.

«Здається, я аж надто збентежена, — подумала Насуада. — Через це випробування довгими ножами мої думки зараз нагадують бджолиний рій». Дівчина зібралась на силі, глянула на Сапфіру й відкрила невеличку шпаринку в своєму захисті, аби мати змогу поговорити з драконом.