— Тепло, — сказав він, — але все зайшло набагато далі.
Я похитав головою.
— Я здаюся.
Звідкись долинув завиваючий звук.
— Подумай про це, — відгукнувся Сухе, — а поки я запрошую тебе погостювати.
Він піднявся і ступив у басейн світла, зникаючи. Я прикінчив залишки пива.
Лише миттю пізніше скеля зліва від мене замерехтіла і видала гучний дзвін. Мимоволі моя увага зосередилася на кільці, яке Сухе обізвав спікартом. І тут же я зміркував, що кільце вже налаштоване і готове до захисту. Цікаво, наскільки я його освоїв і наскільки я до нього пристосувався за такий короткий час. Я стояв лицем до каменя, з лівою рукою, витягнутою слідом за Сухе, — коли той ступав крізь сяючий простір повз чиюсь фігуру, трохи вище і потемніше його самого. Миттю пізніше ця фігура затримала Сухе, прийнявши чітку форму і перетікаючи з восьминогої мавпи в те, що було моїм братом Мандором — людиноподібним, одягненим у чорне, як і тоді, коли я бачив його в останній раз. Хіба що одяг був новим і дещо іншого фасону, та біле волосся трохи менш скуйовджене. Він швидко просканував околиці і обдарував мене посмішкою.
— Бачу, що все добре, — оголосив він.
Я хмикнув, киваючи на його перев'язану руку.
— Добре, як і слід було очікувати, — відгукнувся я. — Що сталося в Амбері після мого відходу?
— Ніяких свіжих нещасть, — відповів він. — Я залишався досить довго, щоб оцінити, чи можу я чимось допомогти. Все звелося до невеликого магічного очищення околиць і матеріалізації дощок, щоб покласти їх над дірами. Потім я попросив у Рендома дозволу відбути, він милостиво дозволив, і я пішов додому.
— Нещастя? У Амбері? — Запитав Сухе.
Я кивнув:
— У залах Амберського Палацу відбулася сутичка між образами Змія і Єдинорога, і як результат — значні руйнування.
— Як могло статися, що Змій забрів так далеко в царство Порядку?
— Так вийшло, що Амбер був зацікавлений у збереженні у себе Каменя Правосуддя, який Змій вважає своїм загубленим оком.
— Я повинен почути всю історію.
Я перейшов до розповіді про заплутане зіткнення, опустивши свій власний скромний досвід в Коридорі Дзеркал і апартаментах Бранда. Поки я розповідав, погляд Мандора дрейфував від спікарта до Сухе і назад. Коли він зрозумів, що я все бачу, то посміхнувся.
— Отже, Дворкін знову в собі?.. — Сказав Сухе.
— Я не знав його раніше, — відгукнувся я. — Але, здається, він знав, чого хотів….
— І Королева Кашера бачить оком Змія.
— Я не знаю, що вона там бачить, — сказав я. — Вона ще не оклигала після операції. Але думка цікава. Якщо вона ним погляне, що вона зможе побачити?
— Ясні, холодні лінії вічності… насмілюся припустити. В глибині Відображень. Жоден смертний не зможе носити Камінь занадто довго.
— У неї амберська кров, — сказав я.
— Невже? Оберон?
Я кивнув.
— Ваш колишній правитель був дуже жвавим чоловіком, — прокоментував це Сухе. — І все ж, такий зір — сильне навантаження, хоча в мене лише здогадки… І сяке-таке знання принципів. Не маю поняття, до чого це призведе. Це міг би сказати тільки Дворкін. Будь він при здоровому глузді, для цього знайшлася б причина. Я визнаю його майстерність, хоча ніколи не був здатний передбачити його думки.
— Ти знаєш його особисто? — Запитав я.
— Я знав його, — сказав він, — давно, до всіх його неприємностей. І я не знаю, чи то захоплюватися цим, чи то зневіритися. Вилікувавшись, він зміг би працювати з більшою користю. Але його інтереси — інтереси фанатика.
— Пробач, що не можу просвітити тебе, — сказав я. — Я теж знаходжу його дії загадковими.
— І я збитий з пантелику, — сказав Мандор, — розташуванням Каменя. Все це значить більше, ніж просто внутрішня справа, що включає родинні «амберські» відносини з Кашером і Бегмою. Я не бачу, що можуть дати роздуми. Краще звернути увагу на пресинг місцевих проблем.
Я почув свій сумний подих.
— Спадкування? — виклав я свою думку.
Мандор смикнув бровою.
— О, Лорд Сухе вже ввів тебе в курс справи?
— Ні, — відгукнувся я. — Але я так багато чув від батька про право спадкування в Амбері, з усіма маневрами, інтригами і обдурюваннями, що майже відчуваю — це тисне на розмови. Можу припустити, що серед Домів нащадків Савалла — де замішано набагато більше поколінь — все піде тими ж шляхами.
Читать дальше