Бен Ааронович - Річки Лондона

Смурфову Шапку відстежили вздовж усієї вулиці Нью-Роу (саме туди він пішов і за словами Ніколаса), але потім він зник з камер спостереження в провулку Св. Мартіна. Згідно зі списком «заходів», половина команди, що займалася розслідуванням, наразі прочісувала навколишні вулиці, шукаючи можливих свідків і докази.

— Ні, — сказала Леслі, вгадавши мої думки.

— Ніколас…

— Привид Ніколас, — виправила мене Леслі.

— Ніколас з обмеженою тілесністю , — виправив її я, — правильно розповів мені про те, як убивця наблизився до жертви, про спосіб нападу та про причину смерті. Також він правильно назвав напрямок, куди втік убивця, і ми не маємо жодного кадра, на якому було б одночасно видно СВІДКА А та Смурфову Шапку.

— Смурфову Шапку?

— Підозрюваного у вбивстві, — сказав я. — Мені треба повідомити про це слідчих.

— І що ти скажеш старшому інспекторові? — спитала Леслі. — «Я зустрів привида, і він сказав мені, що СВІДОК А надів маску і скоїв убивство»?

— Ні, я скажу, що до мене підходив потенційний свідок, який хоча й пішов раніше, ніж я встиг з'ясувати його ім'я та адресу, надав цікаву інформацію, яка потенційно може сприяти успішному завершенню слідства.

Принаймні, цього було достатньо, щоб Леслі замислилася.

— І ти вважаєш, що це врятує тебе від процесуального відділу?

— Щонайменше, це варто спробувати.

— Цього недостатньо, — сказала Леслі. — По-перше, вони вже займаються СВІДКОМ А, у тому числі розглядають можливість того, що на ньому була маска. По-друге, ти міг отримати всю цю інформацію з цього відео.

— Вони не знатимуть, що я мав доступ до цього відео.

— Пітере, — сказала Леслі. — На цьому відео видно, як комусь відбивають голову. Воно пошириться всім інтернетом ще до кінця цього дня, і це за умови, що його ще не показали в ранкових новинах.

— Тоді я створю нові напрямки розслідування, — сказав я.

— Ти зібрався шукати свого привида?

— Хочеш зі мною?

— Ні, — сказала Леслі. — Оскільки завтрашній день — найважливіший день решти моєї кар'єри, я ляжу в ліжко рано з чашкою какао та примірником довідника працівника поліції.

— Що ж, це навіть добре, — сказав я. — У будь-якому разі я вважаю, що вчора він тебе злякався.

Для полювання на привида потрібні: тепла спідня білизна (дуже важливо), тепла куртка, термос, терпіння, привид.

Мені дуже скоро спало на думку, що це, цілком можливо, найбезглуздіша річ, яку я коли-небудь робив. Близько десятої години вечора я зайняв свою першу позицію — за столиком біля кав’ярні; там я чекав, коли людей стане менше. Коли кав'ярня закрилася, я побрів до портика церкви й став чекати.

Ніч знову була зимна, а це означало, що п'яницям, які виходили з пабів, було надто холодно, щоб бити одне одного. Повз мене пройшли учасниці дівочої вечірки: близько десятка жінок у завеликих рожевих футболках, на великих підборах, з кролячими вухами на голові. На блідих ногах гусяча шкіра від холоду. Одна з них помітила мене.

— Ішов би ти краще додому! — гукнула вона. — Він уже не прийде.

Її подруги завищали сміхом. Я почув, як одна з них скаржилася, що «всі красунчики — геї».

І саме коли я думав про їхні слова, я побачив чоловіка, який дивився на мене з іншого боку Площі. Після того, як розповсюдилися призначені для геїв паби, клуби та чати в інтернеті, одиноким чоловікам, щоб знайти собі пару, більше не потрібно тинятися морозними ночами по туалетах і кладовищах. Але деяким все одно подобається ризикнути відморозити собі який-небудь орган — навіщо їм це, я гадки не маю.

Зростом він був метр вісімдесят сантиметрів, а вдягнутий у красивий костюм, що підкреслював широкі плечі та вузьку талію. На вигляд йому було трохи за сорок, він мав гарні риси обличчя, а брунатне волосся було зачесане по-старомодному. У світлі вуличних ліхтарів роздивитися було важко, але мені здалося, що очі в нього сірі. В руках у нього була тростина зі срібною голівкою, і я навіть не дивлячись міг би здогадатися, що туфлі в нього ручної роботи. Додайте йому ще супутника — дещо етнічного молодого парубка — і через таке зловживання кліше можна поліцію викликати.

Коли він неквапливо пішов до мене, я подумав, що він таки дійсно шукає собі дещо етнічну пару.

— Вітаю! — сказав він. У нього була чиста аристократична вимова, як у типового англійського злодія з голлівудського кінофільму. — Що ви тут робите?

Я вирішив спробувати сказати правду.

— Полюю на привида.