Роберт Уэйд - Дивовижна історія Мері Стенз

— На сьогодні ми маємо таке становище: рекламна кампанія цілком підготовлена, її можна починати. Зроблено все, що потрібно. Напочатку ми думали тільки про рекламу, і ви були для нас не більш ніж наймана манекенниця, яку мали звільнити зараз же після закінчення досліду. Та доктор Престон зробив своє діло надто добре, і тепер значення цього експерименту виходить далеко за межі збуту нового виробу. По суті, ми створюємо живу легенду, і ця легенда може стати важливішою за сам виріб.

Міс Лурі закурила сигарету й глибоко затяглася. З обличчя її, як відзначила про себе Мері, не сходив ледь помітний вираз холодного цинізму.

— Отож ми вважаємо за свій, сказати б, обов’язок керувати вашими вчинками й спробувати визначити ваше майбутнє. Коли говорити щиро, то мені здається, міс Стенз, ми поводилися щодо вас цілком чесно.

— Я не нарікаю, — озвалася Мері.

— А дозвольте вас запитати: чи поводилися ви так само чесно щодо нас?

— По-моєму, я старалась як могла.

— Різнобічні у вас старання. Адже ви старались і для журналу “Очевидець”.

Мері скрушно зітхнула.

— То ви знаєте…

— Більше, ніж ви собі уявляєте. Не можна служити двом хазяїнам, міс Стенз.

— Це сталося незалежно від моєї волі. “Очевидець” найняв мене…

— Щоб ви діяли як шпигунка. Мері похмуро кивнула.

— Усе це, певно, Віллербі. Я ніколи не вірила йому по-справжньому.

— А він не вірив вам. Зрештою, він працював на нас. Чи ви гадаєте, що всі такі двоєдушні?

— Репортаж в “Очевидці” заборонено, — зауважила Мері.

— Це зробив містер Фасберже. На щастя, серед його знайомих знайшлася потрібна особа — куди впливовіша, ніж ваш Пол Дарк.

Мері якусь хвилю вагалась, тоді сказала:

— Міс Лурі, зрозумійте, будь ласка, що я нічого не робила з лихим наміром. Спочатку я працювала на “Очевидець”. Тепер бачу, що то була помилка. Я рада, що репортаж заборонено.

— Ще б пак! — глузливо докинула міс Лурі. — Адже першою жертвою розголосу в пресі стала б ваша ж таки розпрекрасна персона. Не забувайте про одну важливу деталь: ваша врода нетривка. Її треба постійно підтримувати, і час від часу вам доведеться проходити повторний курс лікування у доктора Престона. Втім, не будемо прикидатись — у доктора Джеймса Раффа. Якщо ви розкриєте його роль у цьому досліді, він навряд чи буде вам вдячний. А я не знаю іншого лікаря, здатного провадити лікування стимуліном.

— Я про це не думала, — призналася Мері. — Повірте, я зовсім не ворог фірмі “Черіл”, і мене тільки тішить те, що репортаж в “Очевидці” вчасно притримали. Колись мені здавалося, що я закохана в Пола Дарка, і це дуже впливало на мене. Тепер мені до нього байдуже. Єдине, чого я хочу, — бути по змозі корисною.

Міс Лурі злегка посміхнулась.

— Боюся, цілковитої довіри у нас ще немає. Ось чому ми зв’язуємо вас якими тільки можемо контрактами.

Містер Фасберже дуже зацікавлений, щоб ви сягнули якнайвище і стали світовою знаменитістю, — ви ж бо маєте для цього всі підстави. Зрозуміла річ, фірма “Черіл” теж хоче бути причетна до ваших успіхів. Ми допомагатимемо вам усіма можливими способами. У відповідь просимо лише… однодушності.

— Так, — мовила Мері. — Це я вам обіцяю.

— Ухвалено, що Ейб Шварц діятиме як ваша довірена особа, — провадила міс Лурі вже більш діловим тоном. — Але він не зможе укласти жодної угоди без санкції містера Вассермана, що виступатиме від імені містера Фасберже.

— Я на все згодна.

— І ще одне. Ви вже підписали контракт з фірмою “Черіл”, який надає нам неподільне право на ваші послуги. Ви, звичайно, розумієте, що це означає?

— Авжеж. Він забороняє мені співробітничати з конкуруючими фірмами.

— Він забороняє вам співробітничати з будь-ким іншим, моя люба, без нашого особливого на те дозволу. Кожний контракт, який ви підпишете, повинен мати нашу письмову згоду. Цілком зрозуміло, ваша кар’єра вельми цікавить нас і з матеріального погляду — адже не секрет, що ваша врода обійшлася фірмі в чималу копійчину. Отож ми справедливо вважаємо, що якусь частину цих витрат має бути відшкодовано.

Мері нічого не сказала, тільки пильно подивилася на співрозмовницю, чекаючи, що буде далі.

— Ми ретельно все обміркували, — знову заговорила міс Лурі, — і вирішили дозволити вам укладати будь-які контракти, що не зачіпатимуть безпосередніх інтересів фірми “Черіл”. За це нам має бути відраховано по п’ятдесят відсотків від договірної суми кожного контракту.

— П’ятдесят відсотків… — задумливо повторила Мері. — Чи це не занадто? Коли додати Вассерманові десять і Шварцові десять, та ще гонорари рекламному агентові, імпресаріо і так далі…