Сергій Залевський - Спеціаліст

Поки, на даний момент ця здатність його трохи напружувала – якщо джерело було досить сильним, він відчував його присутність – чутливість до випромінюваної енергії падала в геометричній прогресії. Наприклад, енергоконтур працюючого флайера він втрачав за тридцять метрів, дрібні агрегати ще раніше – від десяти метрів і менше. Пригноблювало ще то, що ніяк впливати на свої відчуття він не міг, а перетворюватися на ходячий енергодетектор йому зовсім не посміхалося.

Повертаючись додому, обмірковував ідею, що можливо, повторний сеанс такого розгону зможе якось вплинути на цю здатність – хоч би так, щоб він міг відключати в собі це відчуття близьких джерел енергій. Про свою придбану рису він вирішив доки не поширюватися – навіть Юлі не варто говорити нічого. Якщо повторний сеанс дасть якийсь поштовх розвитку цього феномену – тоді потрібно буде намагатися якось розвивати цей дар. Завершивши на цьому свої роздуми, зайшов по дорозі в черговий універсальний магазин і купив упаковку Мафотіків – стало цікаво, як відреагує на солодощі його подруга. Адже познайомився він з нею на уранішній пробіжці – тоді Мафотіки не знадобилися, хе-хе. Солодкі ласощі були прийняті дуже прихильно:

– Максик, ти у мене такий уважний, не можу нарадуватися тому дню, коли я з тобою познайомилася.

Залишок дня присвятив пошуку інформації про паранормальні здібності розумних в Співдружності, або як їх називали на Землі, екстрасенси. Тут для таких гуманоїдів існувало декілька назв: параенергетики, псіоніки, пірокінетики, обдаровані. Інформація була суперечливою, частенько більше схожою на казку. Витративши немало часу на пошук правдивих відомостей, він знайшов тільки одне твердження, яке підтримувалося абсолютною більшістю коментаторів. А саме: розумний, що володіє таким даром або здатністю, вважався цінним фахівцем і міг розраховувати на преференції при прийомі на роботу з боку працедавців. Особливо цінували таких людей в спеціальних державних органах, армії і флоті – там потенційному псіоніку гарантувалися багато бонусів і допомога в розвитку дару.

Останнє дуже зацікавило землянина: значить, здатність теж можна розвивати, а це хороша новина. Погана ж новина полягала в тому, що доведеться самому думати і експериментувати для розвитку свого дару, оскільки ділитися з ким би то не було про себе, він вважав необачним кроком. Перелопативши величезну кількість документів і посилань з питання, що цікавить його, він дійшов висновку, що хоч офіційно таких розумних в Співдружності було багато, але нормальних описів можливостей цих гуманоїдів практично немає. Мабуть, ті щасливчики, які змогли в собі відкрити паранормальні здібності, вважали за краще відмовчуватися про свої можливості, або, що було правдоподібніше, такі статті постійно моніторилися державою і видалялися, на всякий випадок, так би мовити. Побідкавшись на важку долю переселенця, технолог відключився від інфомережі і пішов діставати свою подругу.

Як не хотілося йому і його напарниці швидше куди-небудь полетіти, але час прискорювати вони не уміли, і тому стійко байдикували увесь місяць, як справжні мільйонери. Юлі якось одного разу прийшла в голову думка відправитися на флайері на який-небудь безіменний безлюдний острів і там провести велику частину часу, що залишився до чергового сеансу. Ідея була підтримана партнером – завантажили флайер продуктами, водою, узяли трохи алкоголю і відправилися шукати собі дикі місця. Так пройшов місяць, і скоро їм слід було знову з’явитися до ученого-експериментатора на наступний «забіг» на довгу дистанцію. Оскільки брат подружки ясно їм дав зрозуміти, що другий раз витягати їх тушки він не буде, то парочка вирішила знайти йому заміну, оскільки лягати в капсули вирішили одночасно.

Були два варіанти: перший – найняти за договором декілька чоловік або фірму по догляду за старими людьми. Такі організації були не рідкість, оскільки, незважаючи на унікальність місцевої медицини, люди все одно старіли, і нічого з цим зробити було не можна. Другий варіант – це запропонувати усе це організувати самому вченому, пообіцявши йому принципову згоду на третій сеанс тривалого навчання. Так-так, Макс твердо вирішив, що піде на третій захід – тут у нього переслідувалися дві мети: теоретична можливість підстебнути якось свої можливості, і велика кількість невивчених баз шостого рангу. Якщо у Юлі залишалося всього дев'ятнадцять таких баз, і вона цю цифру перекривала за два сеанси (якщо звичайно, вона піде з ним на третій раз!), то йому і після трьох ще залишиться інформації на рік у фоновому режимі вивчення. Про власну капсулу на «Фортері» він якось не згадував. Вирішили спочатку промацати тему у доктора Трента, перед тим, як являтися до нього особисто: