Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

— Проходьте, Томе. Тепер це ваш новий дім, — сказав Крастіньш. — Це один із бункерів «лісових братів». Росіяни вас тут ніколи не знайдуть, навіть місцеві жителі не знають про це місце.

Морланд скинув з плечей похідний рюкзак і зробив ковток води з пляшки.

— Як ти, Марино? Ноги не болять?

Крауя глянула на Морланда.

— Я в порядку, Томе, дякую. Можу ще йти і тебе вигуляти — мало не здасться.

Крастіньш, що чув їхню розмову, засміявся:

— О, так, вона може. Так само як і решта моєї команди. Я попросив їх не тиснути на тебе під час тренувань...

Морланд озирнувся. Всі латиші посміхались. Він теж усміхнувся їм у відповідь. Виконання завдання розпочалось на позитивній ноті — це добре. Латиші по-дружньому спілкувались із новими членами команди, а отже, вони були готові прийняти їх як своїх.

Наступні кілька днів минули доволі швидко. В добре обладнаному бункері налагодився певний режим життя. Щоб не виказати ворогу свою позицію, вихід на радіозв’язок було обмежено та чітко регламентовано: тільки за заздалегідь підготовленим розкладом, не виходити на зв’язок поблизу бункера, постійно змінювати місце, з якого відбуватиметься радіопередача. Інакше росіяни вмить визначать місце їхнього розташування. Слухаючи латвійське національне радіо LVRTC, можна було отримувати інформацію про ситуацію в країні, зокрема, про російську окупацію. Навколо бункера виставили кількох вартових, а також організували піші патрулі, що мали виявляти будь-які прояви російської активності в цьому районі. Вночі таке патрулювання не здійснювалося, однак вартові на головних підступах до бункера залишались. Вартували по черзі всі члени команди.

Морланд лежав у своєму окопі й періодично поглядав на годинник. Сонце почало сходити, а отже, час його вартування скінчився. Том проповз під плащем, що накривав окоп із кулеметом, і рушив до бункера.

Всередині бункер був доволі комфортним: тепло, сухо і зручно. Він нагадував Морланду нірку борсука із книжки «Вітер у вербах». Східці вели вниз до підземної кімнати. Одна зі стін була завішана величезною картою Латвії, під якою стояв стіл із радіопередавачами. Біля стіни навпроти розташовувався інший стіл, на якому встановили два круглих туристичних газових пальники. За дверима — кімната з ліжками. Ще була невеличка кімнатка з біотуалетом і металевою мискою для вмивання. Приміщення наповнювало тихе гудіння генератора, що живив кондиціонер, радіо та зарядні пристрої для акумуляторних батарей.

За двадцять метрів, із протилежного боку лісової галявини, розташувався ще один бункер, який, по суті, слугував складом. У ньому було два приміщення. В одному на полицях лежали денні пайки латвійської армії, акумулятори, боєприпаси, міни «Клеймор» і вибухівка. У другій кімнаті, більшій за розміром, стояли ПЗРК (переносний зенітно-ракетний комплекс) «Стінгер» класу земля-повітря, РПГ (ручні протитанкові гранатомети) «Карл Густав» із доволі потужними протитанковими кумулятивними гранатами і шість кросових мотоциклів із запасами палива та запчастинами.

«Все це дуже добре, але спорядження не допоможе нам виграти війну, — подумав Морланд. — Потрібно знайти спосіб змусити росіян відступити. Я не збираюся залишатись тут вічність, граючись у Гензеля і Гретель».

Сержант Денні Вайлд простягнув Морланду склянку чаю. Морланд відсьорбнув трохи гарячого напою — він був дуже міцний і солодкий від меду, який зазвичай додають латиші.

— Дякую, сержанте, чай — те, що зараз потрібно. Повітря стає доволі прохолодним.

— Бред щойно мав зв’язок з Постійним об’єднаним штабом, — тихо промовив Вайлд. — Наше керівництво отримало дані радіоелектронної розвідки. Також вдалося підслухати розмову російських солдат. Ці факти дають підстави стверджувати, що до Риги на гелікоптері в найближчі кілька днів прилетить впливовий російський генерал і ще якась VIP-персона. Керівництво хоче докладніше обговорити з тобою дещо з цього приводу.

— Добре було б порадитися з колегами, — відповів Морланд і пішов у напрямку Крастіньша та Крауя, які також обговорювали щось латиською мовою. Марина обернулася до Морланда:

— Росіяни оголосили по національному латвійському радіо, що всі партизани, які переховуються в лісах, оголошуються зрадниками і незалежно від того, будуть вони одягнені у військову форму чи в цивільний одяг, їх розстріляють. Росіяни погрожують прочесати всі ліси й викурити звідти всіх партизанів.