Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

Потім, за кілька секунд, пролунала уривчаста автоматна черга на півмагазина патронів. «Це звичайний калашников», — пробубонів Морланд. Тепер звук був таким, ніби стріляв якийсь божевільний, а не підготовлений професіонал. Морланд бачив, як юрба розсіялася і почала розбігатися. Він не міг визначити, звідки саме стріляють, і тому навів бінокль. На землі в калюжах крові корчилися в передсмертній агонії підстрелені люди.

Знімальна група «Russia Today», яка бозна-звідки з’явилася, почала знімати широким планом: трьох молодих російських дівчат, убитих оскаженілим озброєним бандитом, безсумнівно — націоналістом. Однак Морланд міг заприсягтися, що насправді їх убили снайпери спецназу з даху університету. Страшні світлини вже за якусь мить розійдуться по всьому світу.

Чи є ще жертви? Схоже, немає. Та додаткова автоматна черга була випущена для того, щоб увести в оману, а не вцілити. Морланд знав, що росіянин у чорній флісовій куртці з мобільником у руці, чия світлина була в його камері, і є тією людиною, яка спланувала це звірство та віддала наказ убивати. А це те саме, що й натиснути на гачок.

— Одного дня я тебе дістану, покидьку, — поклявся він.

Того ранку Федір Федорович Комаров прибув до НЦУО рано — там мало відбутися засідання Воєнного кабінету. Новини з Риги він отримав телефоном у вівторок увечері, щойно повернувся у свою квартиру на вулиці Тверській. Він уже встиг відвідати тренажерний зал і повправлятися з президентом у дзюдо. Комаров ще раз перевірив запланований порядок денний сьогоднішнього засідання і тепер, чекаючи на президента, пив чай у кабінеті начальника — генерал-лейтенанта Михайла Філатова.

З кутка кабінету лунали звуки увімкненого телевізора. «Russia Today» у своїх новинах за добу знову і знову повторювала сюжет про вбивство трьох етнічних росіянок. З екрана телевізора на нього дивилися щирі усміхнені обличчя дівчат — перспективних студенток Ризького університету.

Комаров підняв склянку з чаєм, мовчки салютуючи майорові Вронському. Той добре дібрав жертв: дівчата були гарні. Лише сам цей фактор здатен викликати максимальне обурення та підсилити у ранкових новинах розповідь Ольги Батаман — дуже фотогенічної репортерки, яка вміє чітко висловлювати думку. Наразі обурення з того, що молоді, працьовиті, освічені росіянки, в яких усе було ще попереду, втратили життя від кулі бездушного фанатика. Та ще й під час мирного протесту проти дискримінації у фашистській латвійській державі. Саме після цього мають початися розпачливі звернення Російського союзу Латвії по допомогу. Російські матері в сльозах гнівно вимагатимуть від Росії захистити їхніх дітей, обурюючись, що латвійська поліція дала змогу вбивці втекти. Хто ж буде наступний?

Тим часом Філатов нервував. Молодявий начальник НЦУО, з гарною зачіскою та пухкими губами, більше схожий на модного перукаря, ніж на російського генерала, знав напевне, що сьогодні в нього буде дуже важливий день. Але цей день і небезпечний. Воєнний кабінет лише зрідка тут збирався, а це означало, що він і його персонал мали все зробити бездоганно.

Відкрита у грудні 2014 року будівля НЦУО, зведена в стилі класичного неосталінізму на березі Москви-ріки, символізувала могутність оновленої російської держави, воскреслої з хаосу та занепаду 1990-х після краху Радянського Союзу. Президент бачив себе новим Петром Великим із династії Романових. Він вважав, що йому випало на долю відродити велич Російської імперії. Нове максимально захищене й укріплене приміщення з величними конференц-залами, новими суперкомп’ютерами ультрасучасного центру обробки даних, таємними транспортними сполученнями для евакуації в разі потреби та майданчиком для вертольота було наочним доказом цього наміру. І хай краще все ідеально спрацює зараз, коли прийшов час, бо інакше в цій новій відродженій Росії на кін буде поставлено значно більше, ніж робота Філатова.

— Товаришу генерале, — роздуми Філатова перервав ад’ютант, — усі члени уряду зібралися, вертоліт президента чекаємо за десять хвилин.

Незабаром Комаров і начальник центру Філатов уже стояли на гелікоптерному майданчику НЦУО та дивились, як округлий корпус вподобаного президентом вертольота — вдосконаленої надійної російської робочої конячки Мі-8 — спускався у вихровому потоці вітру, реві двигунів та брязкоті гвинтів.