Анджей Сапковский - Відьмак. Хрещення вогнем

— Правда?

— Інцидент на Танедді, — продовжував із кам’яним обличчям амбасадор, — імператор сприйняв із невдоволенням. А розбійний, виконаний шаленцем замах на життя короля Візіміра викликав його щиру й живу відразу. Ще більшу відразу пробуджує у нас поширювана у поспільстві огидна плітка, що насмілюється шукати підбурювача того злочину саме в Імперії.

— Затримання справжніх підбурювачів, — повільно сказав Дійкстра, — покладе кінець пліткам, станемо сподіватися. А затримання їхнє й справедливе покарання — це тільки справа часу.

— Justitia fundamentum regnorum [10] Правосуддя — основа управління ( лат. ). , — поважно промовив Шілярд Фітц-Естерлен. — А crimen horribilis non potest non esse punibile [11] Жахливі злочини не повинні бути безкарні ( лат. ). . Ручаюся, що Його Імператорська Величність також бажає, щоби воно так і сталося.

— У силах імператора виконати це прагнення, — спроквола промовив Дійкстра, схрещуючи руки на грудях. — Одна з ватажків змови, Еніда ан Гленна, донедавна чародійка Франческа Фіндабайр, з імператорської ласки грає у королеву маріонеткової держави ельфів у Дол Блатанна.

— Його Імператорська Величність, — церемонно вклонився амбасадор, — не може втручатися у справи Дол Блатанна, незалежного королівства, визнаного усіма сусідніми державами.

— Але не Реданією. Для Реданії Дол Блатанна — це й надалі частина королівства Едірн. Хоча ви разом із ельфами й Кедвеном розділили Едірн на шматки, хоча від Лирії не залишилося lapis super lapidem [12] Каменя на камені ( лат. ). , завчасно викреслювати ті королівства з мапи світу. Завчасно, екселенце. Втім, тут не час і не місце про це дискутувати. Нехай Франческа Фіндабайр поки що королює собі, ще прийде час на справедливість. А що із іншими бунтівниками й організаторами замаху на короля Візіміра? Що з Вільгефорцем з Роґґевену, що із Йеннефер з Венґерберга? Є підстави думати, що після поразки обидва вони втекли до Нільфгарду.

— Запевняю, — підвів голову амбасадор, — що це не так. А якби дійшло до цього, то ручаюся, що не мине їх кара.

— Вони завинили не перед вами, то й не вам належить їх карати. Щире прагнення справедливості, що є, як ви відмітили, fundamentum regnorum, імператор Емгир довів би, видавши нам отих злочинців.

— Не можна відмовити у слушності вашому бажанню, — визнав Шілярд Фітц-Естерлен, удаючи заклопотану усмішку. — Втім, цих осіб в Імперії немає, це primo [13] По-перше ( лат. ). . Secundo [14] По-друге ( лат. ). , якби навіть потрапили вони туди, існує ж перепона. Екстрадиція виконується з вироку закону, у цьому разі схваленого імператорською радою. Зважте, ваша вельможносте, що розрив Реданією дипломатичних стосунків — то акт недружній, і важко розраховувати на те, аби рада проголосувала за екстрадицію осіб, які шукають притулку, якщо екстрадиції цієї бажає недружня країна. Це була б безпрецедентна справа… Хіба що…

— Хіба — що?

— Хіба що створити прецедент.

— Не розумію.

— Якщо королівство Реданія було б готовим видати імператору його підданого, схопленого тут посполитого злочинця, імператор і його рада мали б підставу відвзаємнити той жест доброї волі.

Дійкстра довго мовчав, справляючи враження, що дрімає або думає.

— Про кого йдеться?

— Прізвище злочинця… — Амбасадор удав, що намагається пригадати, врешті сягнув у саф’янову теку за документом. — Вибачте, memoria fragilis est [15] Пам’ять — крихка ( лат. ). … Ось. Такий собі Кагір Мавр Диффрин еп Келлах. На ньому важкі звинувачення. Розшукується за вбивство, дезертирство, raptus puellae [16] Викрадення дівчини ( лат. ). , насильство, крадіжку й фальсифікацію документів. Утікаючи від гніву імператора, дременув за кордон.

— До Реданії? Далекий він обрав шлях.

— Ваша вельможносте, — легенько усміхнувся Шілярд Фітц- Естерлен, — також не обмежує своїх інтересів виключно Реданією. Я не маю і тіні сумнівів, що якби злочинець виявився схопленим у будь-якому з союзницьких королівств, ваша вельможність знав би про те з рапортів своїх чисельних… знайомих.

— І як, кажете, зветься той злочинець?

— Кагір Мавр Диффрин еп Келлах.

Дійкстра мовчав довго, вдаючи, що шукає у пам’яті.

— Ні, — сказав нарешті, — не ловили нікого із таким іменем.

— Справді?

— Моя memoria не буває fragilis у таких справах. Мені шкода, екселенце.

— Мені також, — холодно промовив Шілярд Фітц-Естерлен. — Особливо тому, що взаємна екстрадиція злочинців не здається мені у таких умовах можливою. Не стану більше стомлювати своєю присутністю вашу вельможність. Зичу здоров’я та успіхів.