Олдос Гакслі - Який чудесний світ новий!

Було вже далеко за північ, коли відлетів останній вертоліт. Задурманений сомою і виснажений тривалим чуттєвим шалом, Дикун заснув прямо у вересі. Коли він прокинувся, сонце вже було високо в небі. Він якийсь час лежав, кліпаючи, мов сова, на світло й не розуміючи, що з ним; тоді він раптово все пригадав.

— О, Боже мій, Боже! – Він затулив рукою очі.

Того вечора чорна хмара гелікоптерів, що летіла понад Гоґбекським кряжем, розтягнулася на десять кілометрів. Усі газети писали про вчорашню оргію-злиття.

— Дикуне! – погукали перші відвідувачі, висаджуючись зі своїх вертольотів. – Містере Дикун!

Відповіді не було.

Двері маяка були прочинені. Гості їх штовхнули й зайшли у морок кімнати з зачиненими віконницями. Крізь арку в дальньому кінці кімнати було видно сходи, що вели на верхні поверхи.

І ще там угорі, під склепінням арки було видно, як гойдалися, звисаючи, дві ступні.

— Містере Дикун!

Поволі, вкрай поволі, немовби дві неквапливі стрілки компаса, ступні повернулися праворуч, показуючи на північ, тоді на північний схід, схід, південний схід, південь, південний захід; тоді зупинилися, а за кілька секунд так само неквапливо повернулися знову ліворуч. Південний захід, південь, південний схід, схід...

Кінець

«НАЙНЕЩАСНІШИЙ» СИНЬЙОР

«Два веронці». Дія п'ята, сцена 4., пер. Ірина Стешенко.

ГЕТЬ, ПРОКЛЯТА ПЛЯМО!

ГЕТЬ, КАЖУ!

«Макбет». Дія п'ята, сцена 1., пер. Борис Тен.

ЧИ ЗМИЄ ВЕСЬ

НЕПТУНІВ ОКЕАН

БЕЗВИННУ КРОВ З ЦИХ

РУК? СКОРІШ ЗЕЛЕНА

МОРСЬКА ГЛИБІНЬВІД

ДОТИКУ ЦИХ РУК

ПОЧЕРВОНІЄ.

«Макбет». Дія друга, сцена 2., пер. Борис Тен.

ЯК МОЖНА

В СМЕРДЮЧІЙ, ЗАЯЛОЖЕНІЙ ПОСТЕЛІ,

В РОЗПУСТІ ПАРЯЧИСЬ,

НА КУПІ ГНОЮ МИЛУЮЧИСЬ, КОХАЮЧИСЬ...

«Гамлет». Дія третя, сцена 4., пер. Леонід Гребінка.

Я Б СТЕРВОМ ГАДЯЧИМ

КОРМИВ ШУЛІК ВСЬОГО ОКОЛУ.

БЛУДНИЙ ГАД, КРИВАВИЙ!

ПІДСТУПНИЙ, ЗЛИЙ,

БЕЗЧЕСНИЙ,СЛАСНИЙ ГАДЕ!

«Гамлет». Дія друга, сцена 2., пер. Леонід Гребінка.

КОЛИ УП’ЄТЬСЯ ВІН, ЧИ БУДЕ В ГНІВІ,

ЧИ В КРОВОЗМІСНИХ ВТІХАХ НА ПОСТЕЛІ...

«Гамлет». Дія третя, сцена 3. Леонід Гребінка.

ЗАВТРА, ЗАВТРА, ЗАВТРА...

А ДНІ ДРІБНИМИ КРОКАМИ ПОВЗУТЬ

АЖ ДО ОСТАННЬОЇ ЖИТТЯ СТОРІНКИ.

«Макбет». Дія п'ята, сцена 5., пер. Борис Тен.

О ДИВО!

ЯКІ ВРОДЛИВІ Я

СТВОРІННЯ БАЧУ!

ЯКЕ ПРЕКРАСНЕ ЦЕ

ПОРІДДЯ ЛЮДСЬКЕ!

ЯКИЙ ЧУДЕСНИЙ СВІТ НОВИЙ ОЦЕЙ,

ДЕ ОТАКІ Є ЛЮДИ!

«Буря». Дія п'ята, сцена 1., пер. Микола Бажан.

ХОДУ, І ОЧІ, І ВОЛОССЯ,

І ГОЛОС, І ТІ РУКИ, ТІ БІЛЕНЬКІ,

ПЕРЕД ЯКИМИ БІЛЕ ВСЕ – ЧОРНИЛО,

ЩО ПИШЕ ВЛАСНУ КАРУ, ТІЇ РУКИ,

ЩО ДОТИК ЇX – ЯК ПУХ ПРОТИ

ДОЛОНІ ЖОРСТКОЇ ХЛІБОРОБА...

«Троїл і Крессіда». Дія перша, сцена 1., пер. Микола Лукаш.

ВОНА Ж ТОРКАТИСЬ ЗОВСІМ

ВІЛЬНО МОЖЕ РУКИ ЇЇ –

ДЖУЛЬЄТТИНОГО ДИВА.

БЛАЖЕНСТВО РАЮ

КРАСТИ В НЕЇ З УСТ,

ЩО ЧИСТІ І ЦНОТЛИВІ, ЯК ВЕСТАЛКИ,

І ЧЕРВОНІЮТЬ З СОРОМУ, ЗА ГРІХ

ВВАЖАЮЧИ СВІЙ ВЛАСНИЙ ДОТИК.

«Ромео і Джульєтта». Дія третя, сцена 3., пер. Ірина Стешенко.

КОЛИ ТОРКНУВСЬ РУКОЮ НЕДОСТОЙНО

І ОСКВЕРНИВ Я ЦЕЙ ОЛТАР СВЯТИЙ,

УСТА – ДВА ПІЛІГРИМИ - ХАЙ ПРИСТОЙНО

ЦІЛУНКОМ НІЖНИМ ЗМИЮТЬ ГРІХ ТЯЖКИЙ.

«Ромео і Джульєтта». Дія перша, сцена 5., пер. Ірина Стешенко.

В УСТАХ МОЇХ, В ОЧАХ

ТИ БАЧИВ ВІЧНІСТЬ.

«Антоній і Клеопатра». Дія перша, сцена 3., пер. Борис Тен.

ТА Я ЗА ПІВГОДИНИ

ЦІЛУ ЗЕМЛЮ ОПЕРЕЖУ!

«Сон літньої ночі». Дія друга, сцена 1., пер. Юрій Лісняк.

Джон помилково приписує ці слова Арієлеві з «Бурі», хоч насправді вони належать Пакові зі «Сну літньої ночі».

ЯКИЙ ЧУДЕСНИЙ СВІТ НОВИЙ ОЦЕЙ,

ДЕ ОТАКІ Є ЛЮДИ!

«Буря». Дія п'ята, сцена 1., пер. Микола Бажан.

ПОМЕРКЛИ СМОЛОСКИПИ ПЕРЕД НЕЮ!

І СВІТИТЬ ВРОДОЮ ВОНА СВОЄЮ

НА ЩОКАХ НОЧІ - ДІАМАНТ ЯСНИЙ

У ВУСІ МАВРА; СКАРБ ЦЕЙ ДОРОГИЙ

І ДЛЯ ЗЕМЛІ, І ДЛЯ ЖИТТЯ СІЯ.

«Ромео і Джульєтта». Дія перша, сцена 5., пер. Ірина Стешенко.

НАД ПРОСТОРОМ АРАВІЙСЬКИМ

ЗЛИНЕ ПТАХА ГОЛОСНА – МОВ ГУЧНА СУРМА СУМНА,