Павло Загребельний - Смерть у Києві

Підвойський — княжий оповісник, глашатай.

Пінязь — дрібна монета, гроші.

Повалуша — опочивальня.

Полюддя — у Давній Русі збирання князем з дружиною або його представниками данини з підлеглого населення.

Порок — таран, стінобитне знаряддя.

Поруб — яма із зрубом, погріб; в'язниця.

Поршани — тюркські племена, яким київські князі Володимир і Ярослав Мудрий давали землі понад Россю (ті, що живуть по Росі).

Посад — передмістя, ремісничо-торговельна частина у давньоруських містах; поселення.

Почайна — невелика річка, що впадала в Дніпро у Києві на Подолі; її пониззя злилося з Дніпром 1712 р.

Рака — гробниця, саркофаг для зберігання останків святих, за християнською релігією.

Ромейсьшй камінь — мармур (з Візантії).

Сарацини — араби, магометани.

Свейський — шведський.

Синовець — племінник, братів син.

Скора — хутро, шкура.

Скурата — маска; шкурат, шматок шкіри.

Стрий — дядько по батькові.

Сулиця — холодна ручна зброя, різновид списа чи рогатини.

Сябри — селяни у Київській Русі, що на общинних засадах спільно володіли й користувалися землею.

Терми — давньоримські громадські лазні, до складу яких входили також зали для спортивних вправ, зборів, відпочинку тощо.

Терпентин — скипидар.

Тисяцький — у давньоруських князівствах особа, що очолювала міське ополчення й виконувала функції міського судді.

Тіун (тивун) — господарчий управитель княжого чи боярського маєтку.

Товар — обоз.

Торки — тюркомовні племена, які в другій половині X ст. переселилися з Приаралля в степи по сусідству з Київською Руссю; частина з них, що входила до складу чорних клобуків (див. чорні клобуки), поселилась на південно-руських землях, головним чином в басейні р. Рось, згодом асимілювалися із слов'янами.

Тропар — величальна церковна пісня.

Туло (тул) — колчан для стріл.

Ушкули — річкові розбійники, що плавали на ушкуях (рід човна).

Фряги — французи.

Хартія — матеріал (папірус або пергамент), на якому написано рукопис, а також самий рукопис, аркуш; грамота, закон.

Чорні клобуки — племена тюркського походження (печеніги, торки, берендеї та ін.), що з XI ст. жили в південних і південно-західних володіннях Київської Русі, переважно в басейні р. Рось, в різні часи були союзниками київських князів, служили у них; назву дістали від головних уборів — чорних шапок (клобуків).

Юмшан — панцир з кольчужними рукавами.