Ще будуть пожежі в Києві, грабування, колотнеча, ще гримітимуть упродовж століть битви, і може видатися, ніби намарне загинув Долгорукий, намарне йшов усе своє життя до цього великого города, бо йшов по свою смерть. Побачити Київ — і вмерти, Може, й для цього іноді варто жити людині?
Так думав Дуліб, переправляючись у насаді через Дніпро. Ще не вписав у свої пергаменти — лиш думав.
Брався на північ, на Суздаль, до князя Андрія.
Знову загубився на самому дні глибочезних пущ, відважно занурився в них, сподівався полишити їм свій біль і свою розтривоженість.
Ліси стояли, мов люди. Старіші дерева здіймалися над молодшими, вивищувалися невідступно, з упертою неминучістю, ніхто не збирався падати, а хто й падав, то гинув непомічений у темній тісняві, неспроможно-безсилий порушити споконвічну щільноту.
Але так видавалося зовні для ока стороннього. Насправді ж ліс боляче переживав кожну смерть, кожне падіння: кожне відчахнення гілки, кожен тріск галузки віддавався корчем у його потужному тілі; ще й не знати, в чому виразніше виявлявся віковічний дух лісу: чи в покірливо-мовчазній загибелі дерев, а чи в причаєних стогонах болю.
Київ, 1970–1972 рр.
Аітабас — парча.
Анбурзький — східного походження.
Аннапст — хроніст, літописець у Древньому Римі, а також у середньовічній Європі.
Аравіт — араб, житель Аравії.
Архонт — знатна особа, вельможа.
Атрамент — чорнило.
Берендеї — кочові тюркські племена, частина чорних клобуків (див. чорні клобуки), що в XII ст. оселилися в басейні р. Рось, де асимілювалися із слов'янами.
Береста — верхній шар березової кори (використовувався як матеріал для письма).
Берладники (бирладники) — у XII ст. люди (головним чином ті, що тікали від феодальної залежності), які зосереджувалися здебільшого на лівому березі Дунаю, переважно в м. Берладі (нині Бирлад). Бехтерець — панцир із металевих пластинок.
Бирич — княжий оповісник, глашатай.
Борть — дупло, або навішена на дерево видовбана колода, де водяться бджоли.
Братина — велика чаша.
Бретяниця — амбар, комора.
Бродники — вихідці із східних слов'ян, що в XII–XIII ст. проживали на степових просторах від Дону до Дунаю.
Бутурлик — залізні лати на ноги вершника.
Верейка — мотузок.
Вира — в Давній Русі грошова плата на користь князя, що стягувалася за вбивство або тяжке каліцтво вільної людини.
Влатія — коштовна тканина.
Вой — воїн.
Восьминник (осьменик) — збирач торгового мита і судовополіційна посада в Київській Русі.
Вугляр — той, що займається випалюванням вугілля.
Гапка — великий плоскодонний човен.
Готовизна — запас харчів.
Гридниця — приміщення для княжих дружинників (гридів), для прийому гостей.
Грифон — міфологічна істота — крилатий лев, іноді з головою орла.
Забороло — захищена верхня частина міської фортечної стіни чи валу, де тримали оборону.
Іверійський — грузинський (від старовинної назви Грузії — Іверія).
Кадія (кадь) — велика діжка.
Калантар — безрукавний панцир.
Календа — назва перших днів місяця у давньоримському календарі.
Калугер — чернець.
Камо — куди.
Катепан — візантійський військовий чин середнього рангу.
Кондак — коротка церковна величальна пісня.
Конунг — князь, король у скандинавів.
Корзно — старовинний верхній одяг, подібний до плаща.
Корста — домовина.
Кумани — половці.
Куяк — доспіх з металевих пластинок, закріплених на одягу.
Левіафан — за біблійною легендою, величезне морське страховище або літаючий дракон.
Левкас — суміш алебастру або крейди з клеєм, яка вживається для грунтування дерева, а також зроблений із цієї суміші ґрунт.
Лікоть — старовинна міра довжини, приблизно в півметра.
Ловище — місце для полювання і рибної ловлі.
Ложниця — спальня.
Меря — стародавнє плем'я, що жило в районі Волзько-Окського межиріччя.
Миро — запашна олія, яку використовують у церковних обрядах.
Мусія — мозаїка.
Насад — великий човен з високими нашивними бортами.
Ногата — стародавня дрібна монета.
Опасання — суцільна крита галерея навколо будівлі.
Паволока — у Давній Русі коштовна тканина.
Пшімпсест — повторно використаний для письма пергамент (див. пергамент), з якого зішкрябано старий текст і написано новий.
Пахолок — слуга.
Пергамент — оброблена певним чином шкіра молодих тварин, що застосовувалася у давнину (до винайдення паперу) як матеріал для письма.
Читать дальше