Борис Комар - Мандрівний вулкан

Макс Орен зняв окуляри, протер носовиком запітнілі випуклі скельця, знову осідлав ними свого горбатого носа й мовив спроквола:

— Історія вашого сина пов’язана з подією двадцятирічної давності, про яку вже майже забули…

Він розповів про те, як експедиція Міжнародного інституту морських ресурсів під керівництвом Луї Жака Луп’є потрапила в океані до згаслого вулкана, що колись невідомі майстри-винахідники чи, може, навіть інопланетяни пристосували собі для плавучого підводного житла, про те, які дива експедиція там побачила, а ще як науковці знайшли у кам’яній споруді з статуєю три безцінні фоліанти, два з яких Макс Орен розшифрував, перебуваючи у вулкані, третього забрав для прочитання з собою, коли, захворівши, поплив на кораблі додому полікуватися. Коли ж він повернувся з розшифрованим і третім фоліантом, ні вулкана, ні експедиції в тому місці вже не було. Довго провадили пошуки, але вулкан зник безслідно. Врешті-решт вирішили, що і дивовижний плавучий вулкан, і експедиція Луї Жака Луп’є загинули в океані внаслідок стихійного лиха.

— Проте несподівана історія з вашим сином посвідчила: ні, вулкан не загинув! Що ж стосується експедиції, то тут ще не все ясно… — закінчив свою розповідь Макс Орен.

— Отже, ви гадаєте, що Віктор був у цьому вулкані? — запитав батько.

— Безперечно. Це підтверджують насамперед його знімки. Я упізнав на них заступника Луї Жака Луп’є — Венслава Кручека, а також споруду, в якій ми знайшли фоліанти, незвичайні дерева та рослини, що він сфотографував, бо таких більше немає ніде в усьому світі. А ще те звернення… Одно лише дивує мене. У третьому фоліанті написано: “Той, хто побуває тривалий час під дією променів сонячної фарби, вже не зможе жити вище рівня моря”. А ваш син — живе!

— Хіба це життя?.. — зітхнула мати.

— Так, загубити пам’ять і мову — страшно! — погодився учений. — Але не падайте духом. Ще є надія вилікувати його. Адже в цьому ж, третьому, фоліанті сказано, що мешканці вулкана, хоч і запізно, та все-таки винайшли засіб боротися з хворобою. В екваторіальній частині океану цвіте, як там мовлено, “улюблена квітка дельфіна”, сік якої знімає згубний вплив променів сонячної фарби. Я з своїм другом-ботаніком довго шукав цю квітку і нарешті знайшов біля берегів острова Суматра. Отже, сподіваюсь, медики невдовзі повернуть вашому синові пам’ять, і він сам про все розповість. І ця його розповідь, безсумнівно, допоможе нам відшукати оте диво серед див — плавучий мандрівний вулкан, визволити поневолених людей і по заслузі покарати їхніх жорстоких поневолювачів…

Моренець Володимир. Світ у зав’язі

МАНДРІВНИЙ ВУЛКАН. Фантастична повість