Гюнтер Браун - Помилка скульптора в Гармонополici (на украинском языке)

Один iсторик десь вiдкопав записи про з'яву духiв, i вченi взялися вивчати тi записи.

Громадянин Альберт Варт запропонував поставити у м'ясному вiддiлi електронну камеру - всi, мовляв, побачать на екранi, хто виламує дверi; а площi, щоб не вiдлякувати злочинцiв, слiд залишити без охорони.

Цiєї ночi в усiх вiкнах мерехтiло фосфоричне свiтло екранiв. А перед екранами мрiли постатi глядачiв.

Почалося десь близько пiвночi. Об'єктив камери враз щось заступило, потiм камера впала, i було видно тiльки, як перед нею туди-сюди метляються кривавi шматки м'яса. Все це супроводжувалось якимсь шипiнням i пирханням.

Люди закричали одне до одного, що треба мчати на мiсце злочину. Проте зробити це нi в кого не стало духу- всi були скованi страхом.

А вранцi те, що люди бачили на екранах, дiстало своє пояснення. Фiзики говорили про iстот, керованих електронiкою, чи, краще сказати, iстот, що мають над нами якусь невiдому силу. Запропонували повторити експеримент у фруктовiй крамницi.

Однак там усе вiдбувалось iнакше. Перше нiж на екранi з'явилося зображення, почулись якiсь варварськi крики, скрегiт, вигуки, схожi на заклики, а згодом наче звуки невiдомої на Землi мови. Потiм усi побачили якусь дивну руку, що загребла з коробки земляних горiхiв, далi зображення гойднулося, екран потемнiв, камера впала, i чулося тiльки плямкання, хрумкiт та спльовування. Пiзнiше, хоч скiльки прокручували запис зображення, пояснити нiхто нiчого не мiг.

I тодi гармонополiсцi ухвалили рiшення: ще раз поїхати до того Шерлока.

Пан Шерлок тим часом удосконалився до такої мiри, що читав одночасно вже п'ять детективних романiв; вiн поблажливо слухав розповiдь посланцiв Гармонополiса.

Та, почувши про три вбивства, Шерлок пожвавiшав i, не довго думаючи, згодився розслiдувати випадок.

У мiстi вiн з'явився з люлькою, шарфом i в дивних, коротеньких - нижче колiн, немов надутих, штанях. Шерлок публiчно заявив, що розслiдуватиме цей випадок за класичними правилами, з громадянами мiста тримався згорда й дивився на них з самого початку як на кретинiв. Камери вiн вважав зайвими, а знiмки з екрана пiдробленими.

Шерлок придбав у крамницi лупу, потiм одiслав жителiв мiста додому спати. Люди гадали, що вночi вiн заходиться нишпорити по вулицях, щоб самому постежити за тими дивними проявами, однак застали його в готелi бiля вiкна. Вiн читав детективнi романи.

Свою поведiнку Шерлок повчально пояснив так: йому, мовляв, не треба нiде нишпорити, такi випадки найкраще розкривати за допомогою системи логiчного мислення, якщо її можна застосувати. На запитання, що ж йому вже вдалося з'ясувати, вiдповiв: крадiжки почалися з м'ясного вiддiлу в торговому центрi на Одеонплац. Звiдти й треба починати.

Та про це жителi мiста знали, звичайно, й самi.

Тодi Шерлок закинув їм, що вони, знаючи це, не зробили нiяких висновкiв. Адже це - вихiдний пункт. Кожний кримiнальний випадок має свiй вихiдний пункт.

Громадськiсть Гармонополiса назвала цього чоловiка шарлатаном. Звичайнiсiнькi речi вiн видає, бачте, за бозна-що!

Та Шерлока це не хвилювало.

- Я застосовую класичний метод, - сказав вiн, - i дорiкання невiгласiв мене не обходять.

Вранцi Шерлок вийшов погуляти на Одеонплац, i погляду гармонополiсцiв не уникло те, що вiн кiлька разiв нахилявся; однак на запитання, чи вiн щось знайшов, нiчого не вiдповiв, i люди сприйняли це як зухвалiсть.

Десь в обiд Шерлок заявив: якщо той невiдомий проник у торговий центр не крiзь дверi й не крiзь вiкно, то вiн мав проникнути якимсь iншим шляхом. Шерлок оглянув торговий центр, покивав головою, слухаючи розповiдь програмiста, далi повернувся до свого номера в готелi й засiв читати детективнi романи. Пополуднi зажадав, щоб йому принесли пiдшивки газет за останнi пiвроку - вiн, мовляв, страшенно любить гортати газети.

Надвечiр пан Шерлок назвав шiсть мiсць у Гармонополiсi, де слiд було поставити телекамери. Вiн твердив, що цiєї ночi пояснить усi зловiснi подiї. Камери стояли не перед крамницями, де були пограбування, i не в крамницях, а перед мiськими скульптурами. А жителям вiн наказав не виходити ввечерi з дому.

Потiм пан Шерлок сiв перед екраном i почав вивчати газети за останнi пiвроку. "Цi статуї - гордiсть мiста. Немає сумнiву, що вони стануть всесвiтньовiдомими. Що їх вiдзначає - вiзьмiмо хоча б групу левiв на Одеонплац, - то це цiлковита вiрнiсть натурi. Цього не можна сказати про жодну iншу скульптуру в свiтi. Скульптор нiчого не забув. У групi на Одеонплац вiн ретельно зобразив кожнiсiньку волосину в гривах левiв. Дивишся на статую - i здається, що перед очима живi звiрi..."