Деніел Кіз - Доторк

Барні обмивав руки під теплим потоком, підставляв руки й ноги, і щоразу, як Бендікс водив біля нього трубкою й вона тріскотіла швидше, шкіра на шиї в Барні напружувалася й поколювала, наче по ній щось повзало. Зрештою, коли, здавалося, минуло вже багато часу, Бендіксова трубка втішилась і показала, що він більше не заражений.

– Як ця фігня взагалі сюди потрапила? – запитав Барні.

Бендікс знизав плечима, надто зайнятий, щоб відповісти, але Макнайт пояснив, що Праґер виніс радіоактивний пил зі свого маленького кабінету в дослідницькій лабораторії на взутті та одязі після аварії.

– Але як? Господи, він же казав мені, що все відчистили. На радіо й телебаченні сказали, що загрози більше немає.

– Слухайте, – нетерпляче повів Бендікс, – ми з містером Ґерсоном усе пояснимо, коли…

– Був витік, – пояснив Макнайт, – через вентиляційний канал. Коли вони десь три тижні тому запустили вентиляцію, пил полетів Максові в кабінет. Він розніс його в кілька місць, зокрема у свою й вашу машини.

Слова зависли в теплому повітрі, перед тим як розрослися своїм значенням. Карен здригнулася, і Барні, відчуваючи прохолоду в грудях, зрозумів чому. Макнайт обережно здер смужку з одного пластикового пакета й витягнув звідти лікарняне кімоно, щоб Барні одягнувся.

– А тепер, місіс Старк, будь ласка… – звернувся до неї Макнайт досі теплим і вибачливим голосом.

Карен була налякана, проте Барні не знав, як полегшити для неї цю ситуацію. Бендікс трубкою лічильника Ґайґера показав їй, щоб вона підійшла.

– Сукню, – сказав він, указуючи на шкалу.

– Але я щойно купила її, – видихнула Карен. – Така гарна! Як воно могло?..

– Через ваші або його руки чи від іншого одягу в шафі.

– Але я ще ж навіть не вішала її в шафу. Щойно витягла з коробки.

Бендікс знизав плечима, але знову підійшов Макнайт.

– Вибачте, місіс Старк. Мусимо це зробити. Знаю, як ви почуваєтеся, але це для вашої ж безпеки. Будь ласка.

Карен піддалася його голосу, скинула сукню, а за нею й нічну сорочку. Барні збирався протестувати, але Макнайт, побачивши, як фонить її ліфчик, знову вибачився.

– У нас немає жінки для цієї роботи. То був терміновий дзвінок.

– У нас усі такі дзвінки термінові, – буркнув Бендікс.

– Не звертайте на нього уваги. У нас уже майже тридцять шість годин роботи без перерви. З іншої роботи в Клівленді до будинку містера Праґера сьогодні, а тоді сюди. Зробімо так, містере Старк. Ви тримайте лічильник Ґайґера – доведеться зняти решту одягу також – і просто водіть своїй дружині по тілу.

– Нема потреби. – Карен озвалася таким крихким голосом, що всі до неї обернулися. Вона взялася за застібку ліфчика, скинула його, зухвало стояла й тремтіла під жовтим світлом. Лічильник показав сліди на грудях і стегнах. Попри її зухвалу невимушеність, обоє чоловіків відвернулися, коли вона себе омивала. Барні підійшов, хотів допомогти, але Карен відсторонилася.

– Облиш мене. Не підходь.

Коли Карен закінчила, її знову перевірили. Інструмент цокотів звичайним сумним пульсом фонової радіації. Усе забруднення зійшло, нічого не в’їлося глибоко в шкіру. Тоді Бендікс показав трубкою на її голову.

– Краще перевірте волосся.

Карен подалася назад.

– Не може там нічого бути. Я його вичісую щоранку й ввечері.

– Часточки такі мікроскопічні, що не факт, що ви їх вичесали, – заперечив Макнайт. – Не можна ризикувати, місіс Старк. Ви ж розумієте: ми б не наполягали, якби не були цілком упевнені.

Радіоактивні сліди були у двох місцях. Одне – внизу посередині, друге – спереду її скальпу. Зачувши тріск, вона захотіла торкнутися волосся, але Макнайт зупинив її.

– Краще не треба. Можете розповсюдити.

– Доведеться відрізати, місіс Старк. – Бендікс дістав ножиці з кишені комбінезона.

– Я вимию. Якщо не можна вичесати, то я все вимию, так не можна?

Макнайт похитав головою.

– Ви не зможете вимити все. І ще в нас немає часу. Краще відрізати.

– Ну, вам можна розказати й найгірше, – сказав Бендікс. – Решта все одно скоро повипадає.

Макнайт повернувся до нього, маска до маски.

– Це зараз було зайве.

– Вона все одно дізнається рано чи пізно. Краще приготуватися до того, що це далеко не мед.

Карен здригнулася, ніби від ляпаса, від напруження її трусило. Барні хотів заспокоїти її, але зараз не дозволяв собі підходити надто близько. Вона могла б втратити все, але волосся…

– Мені дуже шкода, – заговорив Макнайт, забравши ножиці в Бендікса, – але це вже кінець.