Олександр Бугай - Замах на Селену (Збірка)

…Цієї ночі Арі пішла на ризик.

Арсен залишився один на один зі своїми надіями. У гроті немає механізму поділу доби на день і ніч. І все ж біологічний годинник спрацьовує чітко.

Арсен сидить над прорубом і відчуває, як там вгорі ходить ніч. Він напружено подумки стежить за кожним сплеском рук людини, яка має повернути йому життя. Його лякають несподіванки. То здається, що Арі спіймали на гарячому. Відтепер її вже ніколи не випустять на волю. Світ облетить сенсація, що спіймали русалку. На острів нагряне армія науковців та журналістів. Але, він упевнений, вона не скаже про бранця підводного дзвону. Вона берегтиме таємницю роду. І він навіки залишиться в неволі.

Потім він уявляє, як Арі хтось наполохані вона злякано повертається ні з чим. Потім його беруть сумніви — чи спроможна Арі на злодійський вчинок? Чи зможе щось зробити, маючи замість ніг — хвіст?

А тим часом у гроті безпросвітня тиша. Навіть не чутно музики прибою, яка раніше просочувалася через невідомий отвір. Ніч тягнеться безкінечно довго.

Нинішнє очікування виявилося особливо тривожним. Арсен, наче натягнута струна, яка ось-ось обірветься. Все, що було досі, він викреслив із пам’яті. Перед його очима залишилася одна-єдина у світі істота — не Арі. Він уже вкотре уявляє, як вона виходить із моря. Їй не заважає навіть хвіст. Навпаки, він допомагає, безшумно приблизитися до намету, де лежить акваланг. Ось вона його бере і повертається назад. Довкруги тихо, і темно. Ось вона входить у чорні хвилі і пірнає, щоб досягти підводної в’язниці.

Арсен зривається на ноги і біжить по дну дзвона. Все швидше і швидше. Напруга досягає граничної межі. Зараз він знеможено впаде.

І раптом…

У прорубі появляється Арі. Вона спокійно кладе до Арсенових ніг акваланг. Полоненик, забувши про все на світі, за декілька секунд готовий до стрибка у воду.

В останню мить глянув на Арі.

В її очах побачив сльози. Він знає, що у водному середовищі сльози втратили своє фізіологічне значення. Але природа, певно, зберегла сльози, як спосіб збереження від стресових напружень. Арі тяжко вдався акт злодійства.

Вона сказала:

— Я зробила те, чого ніхто з наших зробити не спроможний. Відтепер я не матиму спокою за свій вчинок. Але ти допоможеш мені його згладити…

Арсен все зрозумів.

Арі зробила відчайдушний вчинок, даруючи йому половинчату свободу. Він відтепер матиме можливість жити на суші і продовжуватиме відвідувати дзвін. Вона в ньому упевнена, бо згідно з їхніми моральними принципами будь-якого обману у взаємостосунках бути не може. Арсена врятувала Арі від загибелі, його прийняли до їхньої спільноти. Вони йому повірили. У них відсутнє таке поняття, як зрада чи підступність. У їхніх вчинках домінує довір’я. У їхніх умовах не може бути і гадки, щоб хтось зневажив довір’я.

Арсен це розуміє, але прагнення свободи сильніше від будь-яких умовностей. Він сприймає їхні принципи, як ланцюг умовностей. А сам знає, що буде робити на волі. І йому стало шкода Арі.

Тим часом Арі продовжує:

— Коли ти будеш спілкуватися з людьми, не розкривай таємниці про існування мого племені. Люди можуть легко зруйнувати усталений плин часу в нашому світі.

«Що сказати цій дивній дитині? Їхнє життя — це повсякдень на боротьба зі стихією. Вони до цього життя звикли. В ньому свої труднощі і свої радощі. Про труднощі він здогадується, а про радощі зовсім не відає. Які вони? А він? Чи зможе він погодитися хоча б на частку подібного існування?».

— Я вдячний тобі, — сказав Арсен, — за те, що врятувала під час шторму, і за те, що повертаєш мені сонце. Без нього я не виживу. Обіцяю зберегти тайну твого племені. Проведи мене до моря.

— Отже, ти прийдеш!

Арсен мусив сказати неправду. Він з нетерпінням очікує зустрічі з білим світом, тому вигукнув:

— Я повернуся! — І вказав рукою, запрошуючи свою рятівницю першою прокласти шлях до свободи.

Арі шубовснула у прохолодну воду, а за нею і він.

Арсен не повернувся.

Арі була вражена підступністю людини, яку врятувала від смерті. За добро платять добром. Тут так споконвіку. Арсен добром не відплатив. Він порушив закон їхнього племені. Про зраду Арсена вона передала телепатичним сигналом всьому підводному суспільству.

Таку форму передачі сигналів на далекі відстані рибохвості перейняли у дельфінів. Почувши тривожний клич, наймудріші представники підводного архіпелагу зібралися у Ариному дзвоні. Порадившись, прийшли до висновку, якщо врятована ними людина так легко їх зрадила, то так же легко вона розкриє таємницю їхнього існування. А це призведе до біди, бо земник людям вірити не можна. Треба діяти рішуче, щоб попередити нещастя.