Олександр Бугай - Замах на Селену (Збірка)

— Вибач, колего, — зауважив Петро Зось, — подолана тільки тобою. До серійного виробництва ще далеко.

— Я стаю першим на чергу освоєння телекінезу, — заявив Андрій Бойко і швиденько підійшов до Сергія.

В цей час відчинилися двері. Зайшов чоловік у формі міліціонера.

— Я прошу вибачити, — сказав він, — обставини вимагають негайного вирішення одного незрозумілого явища. Дозвольте, — і звернувся до Сергія, — якщо я не помиляюсь, ви Сергій Миколайович?

— Так, це я.

— І працюєте в області розгадки НЛО?

— Так. В «Товаристві зв’язків із інопланетянами».

— Нам відомо, що серед вас є людина із властивостями екстрасенса. Терміново необхідно вивільнити трьох чоловіків, які потрапили у халепу.

— На набережній ставу? — спокійно запитав Сергій.

— Так, так! — зрадів міліціонер. — Вони знаходяться в плачевному стані. Я бачу, ви щось про них знаєте?

— Так, знаю. На мою думку, вони вже усвідомили причину неприємностей?

— Так, вони стверджують, що потрапили в біду від дії людини, яка володіє силою на відстані.

— Ви кажете, що вони в поганому стані?

— Їх притискає до землі невидимий тягар. В такому стані знаходяться з вчорашнього вечора.

— Шановні колеги, вибачте, — звернувся Сергій до товариства, — але я мушу бути там. — І залишив дослідників НЛО.

Становище вчорашніх нападників дійсно було плачевним. Складається враження, що трьох розпластаних чоловіків притискає до землі якась невидима сила. Ні рукою поворухнути, ні повернути головою. Поряд стоїть «Швидка допомога». Лікар в білому халаті провіряє пульс, тримаючи розпростерту руку патлатого, і тихо щось йому говорить. Медична сестра зеленим віником, зробленим із зірваного віття, відганяє мух, які юрмляться довкола непорушних тіл. Біля потерпілих зібрався натовп цікавих.

Сергій вийшов з машини і став осторонь, щоб на три хвилини відключитися від світу. Потім повів рукою, наче піднімає якийсь тяжкий предмет, обережно пересунув його в бік ставу і кинув у воду. Почувся навіть сплеск, на якого ніхто не звернув уваги, бо вчорашні нападники в одну і ту ж мить закрутили головами, попіднімали задерев’янілі руки. Лікар і сестра почали допомагати їм підвестися на ноги.

Міліціонер, побачивши, що з потерпілими нічого страшного не сталося, сказав:

— Сергію Миколайовичу, даруйте мені, але цю подію необхідно запротоколювати. Прошу вас в мою машину.

Три пожмакані постаті похмуро дивилися на свого рятівника. Вони впізнали в ньому вчорашнього колегу, з яким так необачно повелися. Сергій обвів їх поглядом, у якому не було торжества помсти, і сів у машину.

Місто було святковим, хоча день будній і календарем не зафіксовано будь-якого ювілею. Воно явно радувалося літньому липневому дневі, голубому безхмарному небу, дзеркальному плесу величезного ставу, шелесту каштанового листя на гомінких бульварах. Приїжджі вже звикли відмічати в цьому дивному місті незрозумілу щоденну святковість. Напевно, така вже тут благословенна земля, а, може, тут особливі люди, які уміють створювати навіть у дощовий день ясну погоду в душі?

Сергієві не хочеться їхати у відділення міліції, щоб там засвідчити дивовижне врятування потерпілих. Багато буде розтягнень, які ні до чого не призведуть. Вирішив створити жартівливу ситуацію. Йому потрібно було три хвилини медитаційного самозаглиблення, після якого бампер машини різко вперся у невидиму перепону. Замовк двигун. Міліціонер чортихнувся і, вискочивши, підняв капот.

Сергій непомітно вислизнув з машини, помахом руки розсіяв перед машиною невидиму стіну, відштовхнувся ногами від землі і поплив у височінь.

День був тихий, ледь дув вітерець. Сергій влився у горизонтальну течію вітру і, регулюючи руками, наче птах крильми, поплив над ставом у напрямку західного берега. Раптом сталося неймовірне. Поруч нього появилася величезна тарілка з явно вираженими ілюмінаторами вікон і спущеним тралом, що веде до вхідних дверей, Сергієві нічого не лишилося, як взятися за поручні і ступити на трап. Назустріч вийшов статний, з відкритим усміхненим обличчям енлеотянин. Мовчки взяв Сергія за руку і, міцно тримаючи, бо той ще був у стані невагомості, завів до салону. Це — кімната з багатогранними прозорими стінами, у яких ілюмінатори, певно, виконують роль потужних лазерних телескопів. Пульт управління розташований посередині на підвищенні. Стеля і підлога також прозорі.

Запропонувавши сісти, енлеотянин сказав: